Указ Президії Верховної Ради УРСР від 15.9.1945 «Про зміну і доповнення Кодексу законів про родину, опіку, шлюб та акти громад. стану і ЦПК УРСР»

УКАЗ
Президії Верховної Ради УРСР
Про зміну і доповнення Кодексу законів про родину, опіку, шлюб та акти громадянського стану і Цивільного Процесуального Кодексу УРСР

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 8 липня 1944 року «Про збільшення державної допомоги вагітним жінкам, багатодітним і одиноким матерям, посилення охорони материнства й дитинства, про встановлення почесного звання «Мати-героїня» і заснування ордена «Материнська слава» та медалі «Медаль материнства» і Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10 листопада 1944 р. «Про порядок визнання фактичних шлюбних відносин в разі смерті або пропажі без вісті на фронті одного з подружжя» і від 14 березня 1945 р. «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 8 липня 1944 року щодо дітей, батьки яких не перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі», — Президія Верховної Ради Української РСР постановила внести в Кодекс законів про родину, опіку, шлюб та акти громадянського стану і Цивільний Процесуальний Кодекс УРСР такі зміни і доповнення:

А. В Кодекс законів про родину, опіку, шлюб та акти громадянського стану

1. Ст.ст. 1 і 2 викласти в такій редакції: «Ст. 1. Взаємні права й обов'язки дітей і батьків грунтуються на походженні дітей, посвідченому відповідним записом у книгах запису актів громадянського стану (ЗАГС).

Ст. 2. При реєстрації в органах запису актів громадянського стану народження дитини від матері, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбі, дитина записується на прізвище матері з присвоєнням їй по батькові за вказівкою матері.

В разі вступу матері в зареєстрований шлюб з особою, від якої вона раніше народила дитину і яка визнає себе батьком дитини, дитина прирівнюється в усіх відношеннях до дітей, які народилися в зареєстрованому шлюбі, і їй присвоюється по батькові за ім'ям батька і, з обопільної згоди батьків, прізвище батька»

2. Ст. 3 викласти в такій редакції:

«Ст. 3. Запис про народження в книгах запису актів громадянського стану є доказом походження дитини від зазначених в ньому батьків і може бути заперечений тільки в судовому порядку.

Примітка: Порядок і форма записів у книгах запису актів громадянського стану визначається окремими правилами».

3. Ст.ст. 4 — 11 — скасувати.

4. В другій частині ст. 13 виключити слова: «або ж їх з'єднаним прізвищем».

5. Першу частину ст. 31 викласти в такій редакції:

«Ст. 31. Обов'язок утримувати дітей лежить на обох батьках, зазначених у свідоцтві про народження дитини.

Якщо батьки ухиляються від цього обов'язку, кошти на утримання дитини (аліменти) стягаються з них в судовому порядку».

6. Доповнити Кодекс ст.ст. 32 — 1, 32 — 2 і 32 — 3 такого змісту:

«Ст. 32-1. Мати дитини, що народилася від особи, з якою вона не перебуває в зареєстрованому шлюбі, не має права звернутися в суд з позовом про встановлення батьківства і про стягнення з зазначеної особи аліментів на утримання дитини.

Ст. 32-2. Позови матерів про стягнення аліментів на утримання дитини, що народилася до видання Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 року, від особи, з якою мати не перебуває в зареєстрованому шлюбі, при умові, якщо відповідач записаний як батько дитини в книзі запису актів громадянського стану, — підлягають розгляду в судових органах.

Ст. 32-3. Діти, що народилися до видання Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 р. від батьків, які не перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі, мають, в разі смерті батька, записаного в книгах запису актів громадянського стану, право спадкування, а так само право на забезпечення пенсією і встановленими для сімей військовослужбовців державними допомогами нарівні з дітьми, що народилися в зареєстрованому шлюбі».

7. Ст. 105 викласти в такій редакції:

«Ст. 105. Шлюб підлягає реєстрації в органах запису актів громадянського стану. До спростування судом реєстрація шлюбу в органах ЗАГС є безспірним доказом наявності шлюбу.

Тільки зареєстрований шлюб породжує права і обов'язки подружжя, передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Примітка: Шлюб громадян УРСР за кордоном оформляється реєстрацією в повноважних представництвах або консульствах СРСР».

8. Доповнити Кодекс статтями 105-1, 105-2 і 105-3 такого змісту:

«Ст. 105-1. Особи, які фактично перебували в шлюбних відносинах на день 8 липня 1944 року, можуть оформити ці відносини шляхом реєстрації шлюбу в органах запису актів громадянського стану з зазначенням строку фактичного спільного життя при умові, що ні одна з цих осіб не перебуває в реєстрованому шлюбі і при відсутності інших причин, які перешкоджають вступу в шлюб, згідно зі ст.ст. 108 — 112 цього Кодексу.

Оформлення фактичних шлюбних відносин провадиться органами ЗАГС на підставі спільної заяви обох членів подружжя і пред'явлених ними паспортів або інших документів, що відповідають паспортові.

Після оформлення фактичних шлюбних відносин, дружини набувають у відношенні один до одного всі права і обов'язки, які випливають із зареєстрованого шлюбу, з дня їх фактичного спільного життя, зазначеного при оформленні їх відносин в органах запису актів громадянського, стану.

Ст. 105-2. В тих випадках, коли фактичні шлюбні відносини, які існували на день 8 липня 1944 року, не можуть бути оформлені в порядку ст. 105-1 цього Кодексу внаслідок смерті або внаслідок пропажі без вісті на фронті однієї з осіб, що перебували у фактичних шлюбних відносинах, друга сторона має право звернутися до народного суду з заявою про визнання її дружиною особи, яка померла або пропала без вісті на фронті.

Доказом фактичних шлюбних відносин є факт спільного співжиття, наявність при цьому співжитті спільного господарства і виявлення подружніх відносин перед третіми особами, в особистому листуванні та інших документах, а також взаємна матеріальна підтримка, спільне виховання дітей і т. ін.

На підставі судового рішення про визнання фактичних шлюбних відносин органи ЗАГС роблять відповідний запис у книгах запису актів громадянського стану.

Визнаний судом фактичний шлюб і оформлений відповідно в книгах запису актів громадянського стану породжує всі права і обов'язки, що випливають із зареєстрованого шлюбу.

Ст. 105-3. Під час реєстрації шлюбу в паспортах кожного з подружжя обов'язково робиться запис про шлюб з зазначенням прізвища, імені, по батькові і року народження дружини, місця і часу реєстрації шлюбу».

9. Ст. 119 викласти в такій редакції:

«Ст. 119. Питання про припинення шлюбу розлученням розв'язується судом за заявою обох членів подружжя або одного з них.

На підставі ухваленого судового рішення про розлучення, органи запису актів громадянського стану реєструють в актових книгах розірвання шлюбу, виписують свідоцтво про розлучення, при видачі якого робиться позначка про розлучення в паспорті кожного дружини і стягається з одного або з обох дружин, за ухвалою суду, від 500 до 2.000 карбованців».

10. Доповнити Кодекс ст. 119-1 такого змісту:

«Ст. 119-1. В тих випадках, коли хто-небудь з осіб, які бажають оформити свої фактичні шлюбні відносини, що існували до видання Указу від 8 липня 1944 року, перебував раніше в зареєстрованому шлюбі з іншою особою, розійшовся з нею, але перед вступом в фактичні шлюбні відносини не оформив припинення зареєстрованого шлюбу розлучення, це оформлення провадиться органами запису актів громадянського стану в порядку, що існував до видання Указу від 8 липня 1944 року, одночасно з оформленням фактичних шлюбних відносин».

11. Ст.ст. 120, 121, 123, 125, 128 і 130 викласти в такій редакції:

«Ст. 120. Безспірним доказом розірвання розлученням шлюбу, зареєстрованого в органах ЗАГС, є рішення суду про визнання даного шлюбу розірваним і запис про розлучення в книгах запису актів громадянського стану».

«Ст. 121. Подружжя, що перебуває в зареєстрованому шлюбі, може носити спільне прізвище чоловіка або жінки або ж залишатися при своїх дошлюбних прізвищах.

Про бажання носити спільне або дошлюбне прізвище дружини повинні заявити при реєстрації шлюбу, про що робиться позначка в книгах запису актів громадянського стану».

«Ст. 123. При розлученні суд за бажанням розлучених дружин, які носили в шлюбі спільне прізвище, присвоює кожному з них дошлюбне прізвище.

Коли ж розлучені дружини не виявляють такого бажання, вони й після розлучення зберігають прізвище, яке вони носили під час перебування в шлюбі».

«Ст. 125. Майно, набуте подружжям роботою в період зареєстрованого шлюбу, вважається таким, що належить обом членам подружжя на засадах спільної власності. Розмір частини, яка належить кожному з подружжя в разі спору, визначається судом. Інше майно становить окрему власність кожного з дружин.

Примітка: Праця дружини по веденню домашнього господарства або догляд за дітьми прирівнюється в правах на майно до праці чоловіка по добуванню засобів до існування».

«Ст. 128. Кожний із дружин, який перебуває в зареєстрованому шлюбі, має право на одержання утримання від другого дружини, якщо він внаслідок непрацездатності потребує цього, а другий дружина за своїм майновим станом має можливість підтримувати його».

«Ст. 130. Питання про те, при кому з розлучених дружин і хто саме з дітей залишається, хто з батьків і в якій мірі несе витрати на утримання дітей, а також про розмір утримання для нужденного непрацездатного дружини і про порядок поділу майна дружин, які розлучаються, розв'язує суд при ухвалі рішення про розірвання шлюбу».

12. Ст.ст. 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 138, 139 і 140 — скасувати.

13. Положення про реєстрацію актів громадянського стану (додаток до Кодексу законів про родину, опіку, шлюб і акти громадянського стану), затверджене постановою 3 сесії ВУЦВК IX скликання від 31 травня 1926 року, — скасувати.

Б. В Цивільний Процесуальний Кодекс

14. Доповнити Кодекс ст. 2-1 такого змісту: «Справи про стягнення з батьків коштів на утримання дітей (аліментів) приймаються судами до розгляду як за заявою одного з батьків або опікуна, так і за заявою прокурора, органу охорони материнства та дитинства, опіки і профспілки».

15. Доповнити ст. 218 пунктом 7 такого змісту:

«7) про розірвання шлюбу».

16. Доповнити третю частину Кодексу розділом 26-а такого змісту:
«Розділ 26-а
Про розірвання шлюбу

261-1. Розлучення провадиться прилюдно через суд.

На прохання подружжя справа про розлучення може бути в необхідних випадках, за рішенням суду, заслухана в закритому судовому засіданні.

261-2. Для порушення судової справи про розірвання шлюбу обов'язкове додержання таких вимог:

а) подання в народний суд заяви про бажання розірвати шлюб з зазначенням мотивів розлучення, а також прізвища, імені, по батькові, року народження і місця мешкання другого дружини; при подачі заяви про розірвання шлюбу стягується 100 крб.;

б) виклик у суд дружини для ознайомлення його з заявою про розлучення, поданого другим дружиною, і для попереднього з'ясування мотивів розлучення, а також для встановлення свідків, що підлягають виклику на судовий розгляд;

в) публікація в місцевій газеті оголошення про порушення судової справи про розлучення з віднесенням вартості оголошення за рахунок дружини, що подає заяву про розірвання шлюбу.

261-3. Народний суд зобов'язаний встановити мотиви подачі заяви про розірвання шлюбу і вжити заходів до примирення подружжя, для чого обов'язково повинні бути викликані дружини, що розлучаються, і, в разі потреби, — свідки.

В разі, якщо примирення подружжя в народному суді не відбулося, позивач має право звернутися з заявою про розірвання шлюбу в обласний суд.

261-4. Обласний суд, в разі визнання необхідності розірвати шлюб, повинен:

а) вирішити, при кому з подружжя, що розлучається, і хто з дітей залишається, а також хто з батьків і в якій мірі несе витрати на утримання дітей;

б) встановити порядок поділу майна в натурі або в частковому відношенні між дружинами, що розлучаються;

в) присвоїти кожному з дружин, що розлучаються, за їх бажанням, дошлюбне прізвище;

г) визначити суму, яка належить до сплати одним або обома дружинами при видачі їм посвідки про розлучення».


Голова Президії Верховної Ради УРСР

Секретар Президії Верховної Ради УРСР

м. Київ

15 вересня 1945 р.


Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:

  • вираження народної творчості (фольклор);
  • акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).