Узбережжя ріки Уборти/I
| Узбережжя ріки Уборти I. Гідрологічний опис ріки Уборти |
II. Геологічний і геоморфологічний опис узбережжя ріки Уборти ▶ |
|
§ 1. Ріка Уборть (за старовини Удобр) ще досі дуже мало досліджена з гідрологічного боку і відомості про неї (навіть топографічні) неточні і суперечливі. (Див. в доданому списі літератури Сташиц, № 85, стор. 116; Бахтурин, № 3, стор. 87–89; Витенгейм, № 94, стор. 193; Зябловський, № 12, т. VI, стор. 338, 360, 370; Сташиц, № 86, під № 115; Штукенберг, № 89, т. III, стор. 331; Осовський, № 33, стор. 181–182, 259, 263–264, 308–309; Бобровський, № 4, стор. 260; Гіжицький, № 79. мапа; Руссов, № 36, стор. 165; Надеждин, № 30, стор. 52; Столпянський, № 39, стор. 71, 85, 155, 157–158, 166; Зеленський, № 10, стор. 123, 127, 204–205; Труди № 45, стор. 5; Пам. кн., № 35, ч. I, стор. 23; ч. II, стор. 83–85; Хорошевський, № 70, стор. 351, 357 і № 76, стор. 80–81; польський географічний словник, № 84, т. XII, стор. 411; Забелин, № 10, стор. 14, 63; Ястремський, № 73, стор. 13, 17, 18; Толмачев, № 44, стор. 3–4, 25, 39–41; Максимович, № 26, стор. 340; Оппоків, № 31, стор. 26; Жилинський, № 9, стор. 10, 18, 20, 100–113, 185, 205–211, 335, 350–351, 475–476, 491, 501–506 і атлас, табл. 3, 5, 25, 32; Семенов, № 37, т. IX, стор. 271, 546; Ласкарев, № 24, стор. 312–314; Тутковський, № 49, стор. 408–409; № 48, стор. 328–329, 369–371, 422–425, 428–430, 459, 472, 474, 479–480; № 50, стор. 489; № 52, стор. 23, 31, 60, 170, 171, 182, 231, 235–240, 249, 319; № 46; № 54, стор. 83, під. № 21; № 57, стор. 67; № 58, стор. 18, 38–41, 53, 65, 67, 70, 72, 93; № 64, стор. 96, 153, 170–171; № 66, стор. 22, 23, 33, 46; Большая Энциклопедія, т. 18, стр. 710). Ще 1845 року Гіжицький накреслив на своїй мапі на захід від долишньої течії ріки Уборти три величезних озера, що в дійсності не існують і не існували. Ще більш хитливими і неточними були до найновіших часів (до оголошення частини моїх дослідів) відомості про геологічну будову узбережжя ріки Уборти. Відомі дослідники великих просторів західньої України у першій половині XIX-го століття — Яковицький, Ейхвальд, Андржейовський, Рогович, Феофилактов, Барбот-де-Марні і инші — зовсім не зачепили своїми працями сточища цієї ріки. Унаслідок надзвичайно важкої приступности (краще сказати, — неприступности) дуже багатьох місцевостей на узбережжу ріки Уборти, на всіх геологічних мапах, які існують, межі розповсюдження різних геологічних утворів на узбережжу цієї ріки зазначені дуже неправильно і проблематично. Тому, маючи на увазі значну наукову і практичну вагу і цікавість вивчення цієї країни, я вважаю за своєчасне і потрібне оголосити цілком усі давно (з 1907 року) виготувані до друку наслідки моїх докладних дослідів в убережжу р. Уборти.
§ 2. Джерело або верхів'я ріки Уборти знаходиться у Звягільському повіті на Волині, недалечко на південний захід від села Андріївичів або Ондріївичів (див. Зеленський, № 11, стор. 204; Толмачев, № 44, стор. 39; № 49, стор. 408), на північ від гори Лисячої, серед болотяної луки „Великі Гали“, на абсолютній висоті 92,6 сажня (№ 9) стор. 10; на трьохверстовій військово-топографічній мапі джерело ріки Уборти неправильно зазначене на захід від села Непізнаничів). Це джерело знаходиться в обсягу розвитку кристалічних порід, що виступають тут у виді високих і гарних банюватих горбів. Гирло ріки Уборти до ріки Прип'яти знаходиться на віддаленні біля одної верстви нижче села Моїсіївичів, на абсолютній висоті 53,6 сажня (№ 9, стор. 10 і 185; № 54, стор. 83, під № 21), отже повна височина спаду ріки Уборти складає 39,4 сажня.
§ 3. Довжина течії ріки Уборти визначається різними авторами різно. Штукенберг зазначав її 240 верстов (№ 89, т. III, стор. 381). З слів Зеленського, „що-до довжини ріки Уборти, то відомості незгідні між собою; з офіційних джерел нам відомо, що Уборть має довжину 145 верстов і є сплавна на 100 верстов; але здається, що справедливіша відомість Штукенберга; у межах Минщини ріка Уборть має довжину 90 верстов“ (№ 11, стор. 204). Згідно з Хорошевським довжина ріки Уборти від містечка Емильчина до гирла досягає тільки 185 верстов (№ 76, стор. 81). Толмачев вираховує, що довжина ріки Уборти у межах Волини є 134 верстви (№ 44, стор. 39–40). Згідно з відомостями західньої експедиції для висушування болот, уся довжина цієї ріки є 235 верстов (№ 9, стор. 205). Усі наведені цифри без сумніву менші від дійсности. Згідно з дуже докладними помірами, що я їх виконав на відповідних аркушах трьохверствової військово-топографічної мапи, уся довжина ріки Уборти складає 266 верстов, що з них 162 верстви, або 60,9% припадає на повіти Звягільський и Овруцький Волини (до гирла річки Блучина) і 104 верстви або 39,1 % на Минщину (Мозирський повіт).
§ 4. Згідно з Хорошевським, спад ріки Уборти складає 7 дюймів на одну верству (№ 76, стор. 81), звідки вираховується пересічний похил 0,000166; згідно з вирахунками західньої експедиції для висушування болот, пересічний похил цієї ріки є двічі більший і рівний 0,00033 (№ 9, стор. 20, 185 і 205). Згідно з моїми вирахунками, при повному спаді 39,4 сажня, спад на одну верству для ріки Уборти є рівний 0,1481 саж. і пересічний похил виносить 0,000296 (№ 54, стор. 83, під № 21), себ-то складає 89,75% похилу, вирахуваного західньою експедицією для висушування болот.
Часткові похили ріки Уборти мають геологічну вагу з огляду на перетин цією рікою межі розповсюдження кристалічних порід; тому я докладно вирахував ці часткові похили на підставі відомостей, що їх зібрала експедиція для висушування поліських болот; ці часткові похили показані у наступній таблиці (віддалення показані на підставі помірів, що їх я зробив на аркушах трьохверствової військово-топографічної мапи дуже докладно, але ці числа не цілком точні для пунктів, що зазначені під №№ 2, 5, 8 і 21, унаслідок невиразности положення деяких точок нівелювання західньої експедиції, — див. № 9, стор. 10 і 185):
| № | Віддалення від верхів'я. Верстов. |
МІСЦЕВІСТЬ. | Абсол. височина. |
Різниці абсол. височин. |
Різниці віддалень. |
Спад на 1 верству. |
Похил. |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 0 | Верхів'я |
93,0 | — | — | — | — |
| 2 | 21 | Емильчин |
88,9 | 4,1 | 21 | 0,195 | 0,000380 |
| 3 | 48 | Зубковичі |
84,5 | 4,4 | 27 | 0,163 | 0,000326 |
| 4 | 65 | Уроч. Каменецьке Поле |
81,6 | 2,9 | 17 | 0,170 | 0,000340 |
| 5 | 70 | Лопатицька |
81,0 | 0,6 | 5 | 0,120 | 0,000240 |
| 6 | 77 | Каменка |
80,3 | 0,7 | 7 | 0,100 | 0,000200 |
| 7 | 85 | Рудня Бистра |
78,5 | 1,8 | 8 | 0,225 | 0,000450 |
| 8 | 90 | Олевськ |
77,1 | 1,4 | 5 | 0,280 | 0,000560 |
| 9 | 105 | Сущани |
75,1 | 2,0 | 15 | 0,133 | 0,000266 |
| 10 | 116 | Урочище Барляни |
73,2 | 1,9 | 11 | 0,172 | 0,000344 |
| 11 | 123 | Гирло річки Перги |
72,3 | 0,9 | 7 | 0,128 | 0,000256 |
| 12 | 128 | Рудня Хочинська |
71,6 | 0,7 | 5 | 0,140 | 0,000280 |
| 13 | 135 | Хочин |
71,2 | 0,4 | 7 | 0,057 | 0,000114 |
| 14 | 164 | Милашевичі |
64,8 | 6,4 | 29 | 0,220 | 0,000440 |
| 15 | 170 | 2°20′20″ довг., 51°39′50″ шир. |
64,2 | 0,6 | 6 | 0,100 | 0,000200 |
| 16 | 180 | Рудня Борова |
63,9 | 0,3 | 10 | 0,030 | 0,000060 |
| 17 | 200 | Осинець |
63,3 | 0,6 | 20 | 0,030 | 0,000060 |
| 18 | 210 | Лельчиці |
62,5 | 0,8 | 10 | 0,080 | 0,000160 |
| 19 | 215 | Хутір Ручний |
61,0 | 0,6 | 5 | 0,120 | 0,000240 |
| 20 | 248 | Рудня Уборська |
55,6 | 6,3 | 33 | 0,190 | 0,000380 |
| 21 | 266 | Гирло ріки Уборти |
53,6 | 2,0 | 18 | 0,111 | 0,000222 |
Пересічно |
39,4 | 266 | 0,148 | — | 0,000296 |
§ 5. Ширина і глибина ріки Уборти розмірно невеликі. До містечка Емильчина і ширина, і глибина ріки малі; біля Емильчина ширина ріки досягає 7,5 метрів, а глибина до 1,5 метра (але подекуди існують тут ями на дні ріки до 4 метрів завглибшки). Нижче села Зубковичів ширина ріки доходить до 85–100 метрів, а глибина — до 6,5 метрів, але незрідка трапляються і мілини. Площа живого перетину ріки, згідно з відомостями західньої експедиції для висушування болот, коливається у різних місцях від 0,796 до 15,66 квадр. сажнів, пересічна швидкість течії — від 0,049 до 0,234 сажня на секунду, а витрата води — від 0,077 до 3,058 кубічного сажня на секунду (Жилинський, № 9, стор. 350; згідно з Хорошевським, швидкість течії ріки Уборти — до 1 стопи, або 0,14 сажня на секунду, а дебит ріки — до 1,2 куб. сажня на секунду, № 76, стор. 81). Площа сточища ріки Уборти рівна 4990 квадратових верстов, в тому числі болот біля 1050 квадр. верстов, або біля 21% площи (№ 9, стор. 20 і 335). Загальний напрям течії ріки Уборти від її джерела до м. Емильчина — на північ, далі до села Гамарні — на північний захід, від села Гамарні до села Хочина — на північний схід, від села Хочина до хутора Флерова — на північ, від хут. Флерова до села Осинця — майже по широті (з заходу на схід) від села Осинця до гирла — знову на північний схід. Течія ріки у багатьох місцях дуже викрутаста; віддалення між верхів'ями та гирлом по прямій лінії є тільки 140 верстов, себ-то майже удвоє (в 1,9 рази) коротше ніж повна довжина ріки (266 верстов).
§ 6. Характер долини ріки Уборти, хоч вона уся протікає у межах оснівного зандрового краєвиду, неоднаковий тому, що горішня течія її належить до гранітового часткового краєвиду (див. № 66, стор. 21–28 і 46–50). Вже Зеленський зазначає, що з початку ріка Уборть тече „у вузькій долині, що має вигляд яру“, а на межі Мозирського повіту ця долина поширюється і „губиться у болотах“ (№ 11, стор. 204). Толмачев зараховує ріку Уборть до числа рік з глибокими долинами, бистрою течією і характером „гірських“ рік (№ 44, стор. 3–4), але цю саму ріку біля межі Минщини і далі в Мозирському повіті він зараховує до „зародкових“ рік (№ 44, стор. 25); неправильність цього тернину була вже зазначена мною в иншому місці (№ 68, ст. 13). Згідно з Жилинським, ріка Уборть „бере початок в місцевості горбуватого характеру, але швидко її заплавина заболочується і заховує цей характер на усьому дальшому свойому просторі; на деякому віддаленні від її берегів існують обширі болота, особливо на північ від гирла річки Перги“ (№ 9, стор. 185). Існування каньйону у частині горішньої течії і у середній течії ріки Уборти виразно зазначено в моїх працях (№ 48, стор. 479). Відносна височина берегів ріки різна по різних місцях і буде докладно показана далі. Взагалі береги ріки Уборти високі у межах розповсюдження кристалічних порід і різко знижуються по-за межами площі розповсюдження кристалічних порід, а нижче села Лельчиців стають дуже низовинними до самого гирла. Таким чином можно сказати, що до урочища Кривульки або до хутора Борового Млинка ріка Уборть має характер рік гранітового часткового краєвиду (див. № 66, стор. 49), а далі — характер рік зандрового краєвиду (тамже, стор. 22–23).
§ 7. Похили узбережжя ріки Уборти взагалі незначні; наприклад біля перетину цієї ріки Київо-Ковельською залізницею похил східнього або правого її узбережжя, згідно з моїми вирахунками, не перевищує пересічно величини 0,002; похил лівого (західнього) узбережжя є трохи стримкіший і досягає пересічно 0,0064 (№ 48, ст. 328–329).
Дно ріки Уборти буває здебільшого піскуватим, подекуди кам'янистим, зрідка буває вкрите мулом (№ 44, стор. 40–41). По моїх спостереженнях на бродах ріки Уборти в межах гранітового краєвиду дно ріки найчастіше буває вкрите грубою жорствою, — продуктами звітрювання і розмивання граніта. Підчас водопілля рівень ріки Уборти в середній її течії підвищується пересічно на 4,87 метра (№ 48, ст. 480), а по деяких місцях до 6,5 метра (№ 44, стор. 40); у долішній течії ріки весняні води затоплюють обширі частини низовинного узбережжя і сумежні великі болота.
Згідно з історичними відомостями, регуляційні праці і розчищання мілин та „корчів“ у долішній частині ріки Уборти переводилися ще наприкінці 18-го століття (1789 року, — див. № 11, стор. 123). Наприкінці минулого 19-го століття у сточищі ріки Уборти збудовано сітку каналів західньою експедицією для висушування болот (№ 9, стор. 491–494, 501–506).
Для докладного геологічного і геоморфологічного опису узбережжя ріки Уборти найбільш зручним являється поділити її течію на дві частині: 1) від верхів'їв до південної околиці села Копища (обсяг розповсюдження кристалічних порід) і 2) від краю обсягу кристалічних порід до гирла.