Удари молота і серця/Повстання
| ◀ Червоні зорі | Удари молота і серця Повстання |
Над трупом мурами забитих ▶ |
|
ПОВСТАННЯ.
I.
Де, оспіваний задуманим поетом,
Сивий морок звис над сонним містом
— Кинуто Революційним Комітетом
Наче искру в порох терориста.
Наказ дано (коротко й суворо):
Вдарити й розбити ворогів.
Спало тихе місто і не знало — скоро
Звідкись грізний грімне стріл.
Над безлюдністю проулочків порожніх
Білий ранок опалево плакав.
Раптом п-ббах. — і! другий, третій стріл трівожний,
Кулемет нервово за-та-та-кав…
Легко так дісталась перша перемога:
Ворога змішав безумно смілий напад.
Панцерник здобуто… Ах, не йде підмога…
— І серця трівога стисла в чорних лапах.
Затремтів напружено мотор.
Мов приріс ноган до пальців.
Ох, уже стискає міцно коло ворог,
Кулі чітко лучать в панцер.
… — А над вечір — все укрив туман.
Сніг лягав (так мягко-мягко танув…)
— На заціплений в руках ноган,
На червоно–чорну рану.
Хтось вночі заломить у смертельній тузі руки
Наче хвиля защемить печаль:
Жалібні Шопена звуки
Розіллє ридаючи рояль.
Душ блакить пекучо повна вщерть,
Розгорілась, ятриться любовю:
За життя розплата тільки кровю,
Тільки смертю переможеш смерть.
III.
Гарячково стукав, поспішався телєграф,
Знову кинув искру комітет;
— Кров горить на наших прапорах,
Наша кров
— Вперед!