Угода про репатріяцію уложена Україною й Росією з одної сторони й Польщею з другої від 12 жовтня 1920 року

Угода про репатріяцію уложена Україною й Росією з одної сторони й Польщею з другої від 12 жовтня 1920 року
Риґа: 1920
Обкладинка
 
УГОДА ПРО РЕПАТРІЯЦІЮ
 
УЛОЖЕНА
 
УКРАЇНОЮ й РОСІЄЮ
 
З ОДНОЇ СТОРОНИ
 
Й
 
ПОЛЬЩЕЮ
 

З ДРУГОЇ СТОРОНИ

 

В ВИКОНАННЯ АРТИКУЛУ VII

 

ДОГОВОРУ ПРО ПРЕЛІМИНАРНІ УМОВИ МИРУ

 

ВІД 12 ЖОВТНЯ 1920 РОКУ.

 

 

У виконання артикулу VII Договору про преліминарні умови миру від 12 жовтня 1920 року нижчепідписані належно уповноважені представники

 

УРЯДІВ

 

УКРАЇНСЬКОЇ СОЦІЯЛІСТИЧНОЇ РАДЯНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

й

РОСІЙСЬКОЇ СОЦІЯЛІСТИЧНОЇ ФЕДЕРАТИВНОЇ РАДЯНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

з одної сторони

й Уряду

ПОЛЬСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

з другої сторони,

постановляють нижчеслідуюче:

 

ВІДДІЛ I.
 
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
 
Артикул I.

Укладаючі договір сторони обов'язуються негайно після підписання цієї угоди розпочати яко мога швидче репатріяцію всіх закладників, горожанських полонених, інтернованих, бранців, біженців і еміґрантів, які перебувають в межах їх теріторій.

 
Артикул II.
 
§ 1.

Горожанськими полоненими й інтернованими вважаються:

1) Всі громадяне одної з укладаючих договір сторін, які перебувають на теріторії другої сторони і які є чи були ув'язнені або перебувають під адміністративним доглядом, рівнож і громадяне, що підпадають чи підпадали під инші судові або адміністративні репресії за політичні або державні злочини, чи злочини на користь другої сторони, або, коли ці репресії вжиті, чи були вжиті відносно них з метою застереження можливости згаданих злочинів.

2) Всі особи, які підпадають зазначеним в п. 1 цього артикулу репресіям і визнані були польською владою — українськими або російськими горожанськими полоненими, чи українською й російською владами — польськими горожанськими полоненими.

3) Закладники.

 
§ 2.

Бранцями вважаються: комбатанти одної з укладаючих договір сторін, заполонені арміями другої сторони на українсько-російсько-польському фронті, рівнож і не комбатанти, що входили в склад оперуючих збройних сил і заполонені арміями другої сторони, а також особи, що входили в склад окремих польських військових частин і загонів, заполонені українсько-російськими арміями і на других фронтах і розброєні й інтерновані українською й російською владами.

 
§ 3.

Біженцями вважаються особи, що до 1 серпня 1914 року мешкали на теріторії одної з укладаючих договір сторін і нині перебувають на теріторії другої сторони, які залишили під час світової війни 1914—18 років чи українсько-російсько-польської війни, чи горожанської війни, заняті чи загрожені ворогом райони, або виселені розпорядженням військової чи горожанської влади.

До біженців прирівнюються також бувші бранці світової війни, що до 1 серпня 1914 року мешкали на теріторії одної з укладаючих договір сторін і перебувають на теріторії другої сторони, а також не взяті в полон регулярною польською армією бувші військові службовці українсько-російської армії, які перебувають на теріторії Польської Республіки.

 
§ 4.

Еміґрантами вважаються громадяне одної з укладаючих договір сторін, що до 1 серпня 1915 року з огляду на переслідування за свої політичні переконання й національну чи реліґійну приналежність еміґрували на теріторію другої сторони.

 
Артикул III.

Репатріація вищезазначених осіб є добровільною і тому примус посередній чи безпосередній не може бути вжитий.

 
Артикул IV.

Призначені до відправлення особи, після здачи ними справ, повинні бути звільнені від службових обов'язків з попередженням їх про це на місці праці за місяць до дня від'їзду. При цьому, звільнення від службових обов'язків повинно відбутись не пізнійше ніж за тиждень до дня від'їзду.

При звільненню повинна бути виплачена недодана або незарахована заробітня платня.

Договори особистого найму, арендні, а також найму помешкань і будинків, уложені вищезгаданими особами, будуть вважатись, при умові попередження за місяць до дня від'їзду, стратившими силу без права вимоги протилежною стороною будь якого відшкодування з цього приводу.

 
Артикул V.

Укладаючі договір сторони обов'язуються забезпечити задовольняюче утримання або можливий заробіток всім бранцям, горожанським полоненим, інтернованим і закладникам, що перебувають на їхніх теріторіях і підлягають цій угоді.

До хвилі передачи бранці підлягають встановленим в країні неволі порядкові й дісціпліні, при чому сторони обов'язуються забезпечити їм належні умови істнування і ні в якому разі не поділяти їх з метою погіршення стану на ґрупи й катеґорії, непередбачені міжнароднім правом і звичаями.

 
Артикул VI.

Кожна з укладаючих договір сторін обов'язується повернути ті видатки на утримання своїх військово-заполонених громадян, які зробила друга сторона, оскільки ці видатки не покриті працею бранців в державних або приватних підприємствах. Розплата має бути зроблена валютою тієї держави, яка утримувала бранця.

Видатки на утримання бранця, що належать поверненню, складаються з вартости затраченого на нього продовольчого пайка, річевого й грошового забезпечення.

При відправленню бранцям повертається їх власне майно, відібране у них владою, заполонившої їх держави, а також видається ще невиплачена, або незарахована частина їхнього заробітку.

 
Артикул VII.

Особам зазначеним в артикулі I цієї угоди при поверненю до рідного краю надається право вивозити своє майно з додержанням слідуючих правил:

 
§ 1.

Крім ручного багажа дозволяється вивозити ще й свій багаж, вага якого не повинна бути більшою 8 пудів для голови родини й одиноких осіб, 5 пудів для кожного члена родини, 2 пудів для дітей молодших 10 років.

 
§ 2.

В числі инших річей багажу дозволяється вивозити:

1) Одіж і білизну. Одіж і взуття не більш двох штук або пар кожної назви (хутро тільки одне) і білизни не більш 6 змін на особу.

2) Необхідні при подорожі речі в кількости не переважаючій звичайної потреби в дорозі, наприклад: подушки, простирадла, ковдри, рушники, чайник і т. ин.

3) Особам фахової професії, тоб-то: робітникам, ремісникам, хліборобам, медикам, містцям, ученим і т. ин. дозволяється вивозити необхідні їм для їхньої професійної діяльности речі і зверх встановленої ваги, по особливій заяві в кожному разі.

 
§ 3.

Не дозволяється вивозити:

1) Друкованих творів, актів і документів, фотоґрафій і ріжного роду паперів, що не мають помітки про перегляд їх відповідними установами.

2) Зброї, військового знаряддя й польових біноклів.

3) Мануфактурних, кушнірських, шкуряних, ґалянтерейних і инших річей для торгу, а не для особистого вжитку.

4) Річей живности в кількости більш 20 фунтів на кожну людину, в тому числі більш 8 фунтів муки або печива, 5 фунтів мясних продуктів, 3 фунтів молочних продуктів і 4 фунтів инших припасів живности — в тому числі цукру більш одного фунта й чаю більш ¼ фунта.

5) Домашньої скотини й домашньої птиці.
 Біженцям, які повертаються не по залізниці, дозволяється вивозити їх власну домашню скотину и домашню птицю, за винятком випадків безсумнівної спекуляції.

6) Автомобілів, мотоциклів, велосипедів, ріжного роду екіпажів, возів і саней.
 Біженцям, які повертаються не по залізниці, дозволяється вивозити екіпажі, вози й сані, коли вони є складовою частиною їх власного господарства.

7) Необроблених коштовних металів, коштовного каміння без оправи, золотих і срібних грошей.

8) Річей з золота й платини, вагою більш ніж 16 золотників кожна, виробів з золота й платини в кількости загалом переважаючій 16 золотників на одну особу і вироби з срібла переважаючі один фунт на одну особу. Золоті або срібні годинники, шлюбні перстні, срібні папіросниці, срібні жіночі гаманці дозволяється вивозити по одній речі на кожну дорослу людину, при чому вага зазначених річей не входить в установлену цим пунктом норму.

9) Виробів з коштовного каміння (діямантів, бріліянтів, сапфірів, смараґдів і рубінів), загальна вага котрих більше одного карата. Теж стосується й до перлів.

10) Ріжного роду машини й частин машин, фізичних аппаратів, хірурґичних і музичних інструментів, крім зазначених в пункті 3 § 2 цього артикулу.
 Швальні машини дозволяється вивозити по одній на родину.

11) Тютюнових виробів (цигарок більш 500 штук або ½ фунта тютюну на кожну дорослу людину старійшу 18 років).

12) Мила більш одного кавалка туалєтного на одну особу й 1 фунта звичайного на родину.

13) Паперових грошей ріжних випусків більш 20,000 карбованців (рублів) з України й Росії і 40,000 марок польських з Польщи на кожну особу.
 Більш встановленої в цьому пункті суми можливо вивезти лише з особливого дозволу.

14) Закордонної валюти без особливого дозволу.

15) Російських відсоткових, дівідентних і обліґаційних паперів, в тому числі випущених акційними й иншими товариствами, які ділали в межах України й Росії. Ці папери можуть бути вивезені тільки по спеціяльному дозволу. Рівнож по спеціяльному дозволу можуть бути вивезені векселі, транспортові квити й варантні свідоцтва.

16) Річей, які мають художнє й антикварне значіння, на вивіз котрих не одержано особливого дозволу.

 
Артикул VIII.

Майно, яке складає на підставі законів і правил, істнуюючих в державі, яка відправляє, власність зазначених в артикулі I цієї угоди осіб, може бути ними, в межах вищезгаданих законів і правил, безборонно зліквідоване або залишене.

Що до майбутньої ліквідації або пересилання до рідного краю згаданого в I уступі цього артикулу залишеного майна, то особи зазначені в артикулі I цієї угоди, які являються громадянами тієї держави, до котрої вони виїхали, будуть користуватись тими правами, які будуть визнані Мировим Договором за оптантами.

 
Артикул IX.

Особи, які від'їздять на підставі цієї угоди, а також їх багаж звільняються від будь яких податків і мит, звязаних з від'їздом.

 
ВІДДІЛ II.
 
МІШАНІ КОМІСІЇ.
 
Артикул X.

Для догляду й допомоги виконанню цієї угоди, для прискорення репатріяції й допомоги ії орґанизації, а також для захисту інтересів, зазначених в артикулі I цієї угоди осіб, і допомоги їм, утворюються дві Мішаних Комісії: одна в Москві для Украінської Соціялістичної Радянської Республіки й Російської Соціялістичної Федеративної Радянської Республіки й друга в Варшаві для Польської Республіки.

Кожна Мішана Комісія складається з двох Делєґацій, які призначаються відповідними Урядами.

Кожна Делєґація складається з трьох членів і двох їх заступників, а також необхідного допомогаючого персоналу, не більш 30 осіб.

Особистий склад кожної Делєґації і її допомогаючого персоналу заздалегідь буде сповіщений другій стороні; як що на протязі 10 день з часу сповіщення не буде зроблено заперечень, то склад цей вважається прийнятим.

Мішані Комісії повинні бути утворені не пізнійше місяця з дня підписання цієї угоди.

 
Артикул XI.
Мішаним Комісіям надається право делєґувати частину свого складу й осіб допомогаючого персоналу для праці й в инші місцевости, при чому в такому разі делєґовані особи вважаються уповноваженими Мішаної Комісії і користуються правом безборонних зносин з Мішаною Комісією й зі своєю Делєґацією.

Артикул XII.

До компетенції Мішаних Комісій належить:

1) Вироблення на підставі цієї угоди інструкцій для Мішаної Комісії.

2) Вияснення кількости, місця перебування й походження означених в артикулі I цієї угоди осіб, які підлягають репатріяції, а також догляд за їх реґістрацією.

3) Вияснення точних і повних списків умерших із числа зазначених в артикулі I цієї угоди осіб, а також вживання заходів до встановлення тотожности вмерших зі складу згаданих катеґорій.

4) Догляд і контроль за правильним виконанням цієї угоди.

5) Піклування й в міру необхідности ріжного роду матеріяльна допомога зазначеним в артикулі I цієї угоди особам, а також захист їх інтересів в межах цієї угоди.

6) Одвідування таборів, в'язниць, шпиталів і инших місць перебування зазначених в артикулі I цієї угоди осіб.

7) Допомога правильности орґанізації й пляномірному ходу репатріяції й догляд за ними, а також розроблення відповідних техничних заходів.

8) Розгляд, розрішення або надсилання по належности заяв і пропозіцій, що вносяться кожною з Делєґацій до Мішаної Комісії.

9) Право безпосереднє звертатись до Уряду й до центральних орґанів держави, в якій ділає Комісія, в справах зауважених хиб і неправильностей в виконанню цієї угоди.

10) Безпосереднє подавати до відповідних центральних установ списки осіб, які підлягають репатріяції, а також виправлення й доповнення зазначених списків.

11) Видання офіційних повідомлень в справах репатріяції, при чому ці повідомлення повинні бути опубліковані в пресі за підписом голів обох Делєґацій і надіслані до місць перебування осіб, що підлягають репатріяції.

12) Посередництво в пересиланню звичайної й грошової кореспонденції, що надсилається з рідного краю на ім'я зазначених в артикулі I цієї угоди осіб, рівнож як і в пересиланню звичайної й грошової кореспонденції цих осіб до рідного краю, — в обох випадках в межах істнуючих з приводу цього законів і правил.

13) Одержання й надсилання виписок із книг метричного й горожанського стану особам, що виїхали на підставі цієї угоди, а також ріжного роду особистих документів.

14) Збірання й подача інформацій в справах, що належать до компетенції Мішаної Комісії, а також розгляд заяв і скарг в справах повернення до рідного краю.

15) Установлення дійсних витрат, зроблених сторонами на утримання бранців і вияснення дійсних розмірів належної бранцям заробітньої платні за виконану ними працю під час перебування в полоні, рівно ж як і недоданої або незарахованої їм заробітньої платні, — згідно з артикулом VI цієї угоди.

16) Розгляд всіх инших непередбачених попередніми пунктами справ, що стосуються до виконання цієї угоди.


Артикул XIII.

Укладаючі договір сторони обов'язуються подати до розпорядження Мішаних Комісій всі матеріяли й необхідні засоби, які можуть полегшити їх завдання, а рівнож дозволити Мішаним Комісіям або їх уповноваженим вступ до таборів, в'язниць, шпиталів і инших місць перебування осіб, які підлягають репатріґції.

Гак само укладаючі договір сторони обов'язуються забезпечити можливо швидку допомогу в виконанню цієї угоди з боку своїх державних і громадських установ і орґанів самоврядування.


Артикул XIV.

Укладаючі договір сторони обов'язуються яко мога найшвидче подати до розпорядження Мішаних Комісій точні відомости про всіх перебуваючих у межах їх теріторій бранців, горожанських полонених і інтернованих, а також про закладників, де вони є.


Артикул XV.

Членам Делєґацій другої сторони в Мішаних Комісіях і їх заступникам, укладаючі договір сторони ґарантують право дипльоматичної недоторканости.

Так само згаданим членам Делєґацій, їх заступникам і всьому допомогаючому персоналу ґарантується особиста безпечність, як і безпечність необхідного їх власного й державного майна.


Артикул XVI.

Делєґаціям другої сторони в Мішаних Комісіях надається право постійних, без перешкод зносин зі своїми Урядами по апарату Юза, по радіо, через дипльоматичних кур'єрів, а також листовно й телєґрафно.

Так само згаданим Делєґаціям надається право користування шифром і своєю офіційною печаткою, при чому всі листи й посилки опечатані цією печаткою, рівнож як листи й посилки відповідних Урядів до своїх Делєґацій не підлягають ні відкриттю, ні цензурі.


Артикул XVII.

До компетенції Делєґацій другої сторони в Мішаних Комісіях належить:

1. Право засвідчування (візування) списків осіб, які відправляються на підставі цієї угоди в свої держави.

2. Піклування і в міру потреби ріжного роду матеріяльна допомога зазначеним в артикулі I цієї угоди особам, захист їх інтересів в межах цієї угоди, а також збірання й подача відповідних інформацій.


Артикул XVIII.

Делєґаціям другої сторони в Мішаних Комісіях надається право купівлі, з додержанням істнуючих законів і правил на теріторії сторони, в межах якої ділає Комісія, або постачання з рідного краю і з-за кордону живности, одежі, медикаментів і инших річей першої необхідности для задоволення потреб зазначених в артикулі I цієї угоди осіб.

Кожна з укладаючих договір сторін постачає в межах своєї теріторії для провозу вищезгаданих річей необхідні засоби транспорту.

Вищезгадані закуплені або імпортовані речі не підлягають ні конфіскації, ні реквізіції, як до, так і після розпреділення й звільняються від усяких податків, таможенних, ввозових, фрахтових і т. п. мит.

Для збереження цих річей означеним Делєґаціям надається право одержання в разі потреби помешкань під склади.


Артикул XIX.

Делєґаціям другої сторони в Мішаних Комісіях і допомогаючому персоналу відповідні Уряди постачають по твердих цінах потрібні помешкання під канцелярію й для мешкання, а також паливо й освітлення.


Артикул XX.

Всякі заяви, листи й документи, заадресовані до Мішаних Комісій або Делєґацій, а також і ті, що виходять від них, звільняються від гербової й всякої иншої оплати.


ВІДДІЛ III.
ОРГАНІЗАЦІЯ РЕПАТРІЯЦІЇ.


Артикул XXI.

Реґістрація зазначених в артикулі I цієї угоди осіб, які підлягають репатріяції й складання ешелонних списків провадиться відповідними установами держави, яка відправляє.

Згаданим особам надається право безборонного звертання до Мішаної Комісії й Делєґації свого Уряду, а також пошто-телєґрафних зносин з ними на загально-державних підставах.

Артикул XXII.

Списки осіб які мають бути відправлені, повинні складатись окремо для кожної категорії зазначених в артикулі I цієї угоди осіб, і мати слідуючі данні:

1) Призвище, ім'я й по-батькові.

2) Зріст.

3) Національність.

4) Вірування.

5) Родинний стан.

6) Теперішнє місце фактичного мешкання.

7) Постійне місце мешкання в рідному краю з зазначенням губерні, повіту, волости (ґміни), села або міста.

8) Праця.

9) Зазначення документів, які стверджують право репатріяції.

10) Уваги.

Списки бранців повинні мати слідуючі данні:

1) Призвище, ім'я й по-батькові.

2) Зріст.

3) Місце народження або постійного мешкання в рідному краю.

4) Дата й місце заполонення.

5) Частина, в якій служив бранець.

6) Чин, військове звання або посада.

7) Останнє місце перебування в полоні.

8) Чи був засуджений під час полонення за карні злочини, за які власне й коли.

9) Стан здоров'я.

10) Уваги.


Артикул XXIII.

Орґани держави, що відправляє, передають до Мішаної Комісії списки осіб, які підлягають відправленню, звідки вони в двох примірниках надсилаються до Делєґації другої сторони для засвідчення (візування).

Засвідчені списки повинні бути повернені згаданою Делєґацією не пізнійше двадцяти день з часу їх одержання.

Не повернення списків на протязі цього терміну рахується згодою на приняття зазначених в них осіб.

Делєґаціям надається право не прийняти окремих осіб з числа зазначених в списках і не засвідчить перепуск їх на теріторію своєї держави, оскільки згадані особи не підходять під катеґорії, встановлені артикулом I цієї угоди, однакож про всі такі випадки повинна бути повідомлена Мішана Комісія.

Особи, яким Делєґація відмовила в перепуску можуть бути по заяві згаданої Делєґації внесені вдруге в списки осіб, які підлягають відправленню.


Артикул XXIV.

Особам, які повертаються на підставі цієї угоди надається право при від'їзді разом з собою брати родини, при чому в складі родин можуть від'їздити: дружина, коли вона фактично живе спільно з своїм чоловіком, діти, мати й непрацездатний батько, онуки, годованики й вихованці, а також домівники (домочадці), оскільки вони ведуть спільне господарство з головою родини, який повертається до рідного краю.


Артикул XXV.

При репатріяції біженців і еміґрантів в першу чергу по можливости підлягають відправленню особи непрацездатні, які не можуть обійтись без сторонньої допомоги, хворі, інваліди, старі люде, одинокі жінки й діти, особи, які істнують з державного забезпечення, а також особи, члени родин котрих перебувають на теріторії другої сторони.

З додержанням цих умов репатріація починається з районів найбільш несприятливих в продовольчому, мешкальному й инших побутових відношеннях для осіб, які підлягають репатріяції.


Артикул XXVI.

З першими транспортами повинні бути повернені горожанські полонені, інтерновані й закладники.


Артикул XXVII.

Відправлення транспортів з бранцями розпочнеться до утворення Мішаних Комісій і у всякому разі не пізнійше 10 день з часу підписання цієї угоди.

Відправлення транспортів з иншими катеґоріями осіб, що підлягають репатріяції, почнеться при першій можливости після утворення Мішаних Комісій, але не пізнійше двох тижнів з часу їх утворення.

Укладаючі договір сторони обов'язуються доставляти до передаточних пунктів не меньш 4.000 людей що-тижня.


Артикул XXVIII.

Обміну підлягають всі бранці, як козаки, так і старшини, комісари й офіціри, по прінціпу всі за всіх.

Кількість бранців, що повертаються до рідного краю, повинна складатись не меньш як 1,500 бранців в тиждень, при чому загальна кількість репатріянтів всіх катеґорій, 4,000 людей в тиждень, ні в якому разі не може бути зменшена аж до повного вичерпання всіх катеґорій репатріянтів і, в разі вичерпання инших катеґорій, повинна цілком складатись з бранців.

В першу чергу повинні бути відправлені бранці хворі й інваліди й ті ґрупи й катеґорії бранців, котрі перебувають в країні неволі в найгірших умовах утримання.


Артикул XXIX.

Передаточними пунктами є: станції Койданове—Стовбці, на колії Мінськ—Барановичи й станція Здовбунове для обох сторін на колії Шепетівка—Рівне.

З обох боків передаточних пунктів повинні бути влаштовані за кошт відповідних Урядів бараки й санітарно-харчові пункти.

Надалі пункти передачи можуть бути змінені й встановлені нові.


Артикул XXX.

Відправлення до передаточних пунктів провадиться ешелонами або окремими ваґонами, але не поодинцю.

Доставка в пункти відправлення ешелонів або ваґонів в залежности від місцевих умов провадиться по можливости також ґрупами й поодинцю.

Провіз людей і багажу в усіх цих випадках у межах своєї теріторії кожна з укладаючих договір сторін провадить за свій кошт, а також і забезпечує належний санітарний догляд і досить задовольняюче харчування в дорозі.


Артикул XXXI.

Перевіз в холодну пору провадиться в опалених ваґонах, а хорих і недужих незалежно від пори по можливости в санітарних потягах.

Хорі на гостро-заразні хороби не можуть бути зараховані до транспорту й підлягають відправленню лише після одужання.


Артикул XXXII.

Під час передачи транспортів представник держави, яка відправляє, доручає під розписку представнику держави, яка приймає, складений згідно з артикулом XXII цієї угоди список осіб, що знаходяться в транспорті.

В разі відправлення транспорта з незасвідченими Делєґацією держави, яка приймає, списками, згадана Делєґація, згідно з артикулом XXIII цієї угоди, обов'язується своєчасно повідомити свою кордонну владу про перепуск такого транспорту. В такому разі на транспортових списках голова Делєґації держави, яка відправляє, робить відповідну помітку.


ВІДДІЛ IV.
КІНЦЕВІ ПОСТАНОВИ.


Артикул XXXIII.

Товариства Червоного Хреста і їх представники, котрі в цей час допомогають і піклуються про осіб, зазначених в артикулі I цієї угоди, зберігають свої уповноваження до початку праці Мішаних Комісій, при чому до утворення Мішаних Комісій при їх допомозі провадиться й репатріяція.


Артикул XXXIV.

Обидві укладаючі договір сторони обов'язуються негайно після підписання цієї угоди видати відповідне розпорядження про припинення судових, адміністративних, дісціплінарних і всяких инших переслідувань проти горожанських полонених, осіб інтернованих, закладників, біженців, емігрантів і бранців, а також про негайне припинення виконання кар, накладених на цих осіб, в якому б то не було порядкові.

Припинення виконання кари може й не мати своїм наслідком визволення з в'язниці, але в цьому випадкові такі особи повинні бути негайно видані владі своєї держави з усім діловодством.

Однак же, як що данна особа заявить про своє небажання повернутись до рідного краю, або, як що влада рідного краю відмовиться її прийняти, то така особа може бути знов ув'язненою.


Артикул XXXV.

Укладаючі договір сторони погоджуються на тому, що всі питання, звязані з репатріяцією зазначених в артикулі I цієї угоди осіб, вирішуються на підставі цієї угоди, оскільки в Мировому Договорі не буде инших постанов.


Артикул XXXVI.

Ця угода обома укладаючими договір сторонами доводиться до загального відому в двохтижневий термін з часу її підписання.


Артикул XXXVII.
Ця угода складена українською, російською й польською мовами в трьох примірниках. При її інтерпретації всі три тексти вважаються автентичними.

Артикул XXXVIII.

Ця угода, як уложена з метою переведення в життя артикулу VII ратифікованого Договору про преліминарні умови миру від 12 жовтня 1920 року, не підлягає ратифікації й одержує силу обов'язковости з хвилі її підписання.

В засвідчення чого уповноважені обох сторін власноручно підписали цю угоду.


Риґа, дня двадцять четвертого лютого тисяча девятьсот двадцять першого року.


Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:

  • вираження народної творчості (фольклор);
  • акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).