Тхір і лис

Раз прийшов лис до тхора в гості, та й тхір його файно погостив. Але приходить відтак тхір до лиса, а лис каже:

— Не маю я, куме, чим вас погостити, хіба би-сте пішли зо мною тут до одного ґазди; у нього є цілий курник. Зібралися вони оба і пішли шукати курей. Прийшли вони до того чоловіка. Каже лис до тхора:

— Оди є курник. Ану, лізьте оцею діркою досередини, а я буду на варті; лиш коби-сте собі,— каже,— не жалували, бо [ґазди] не шкода, у нього є доста!

Тхір поліз досередини, лис заклав дірку дошкою, а сам підбіг під вікно та крикнув:

— Ой ґаздо! Ґаздо! А ідіть-ко до курника, маєте злодія...

Та й утік.

Ґазда схопився, збудив синів та й повибігали надвір. Зробився крик! А той тхір уже собі файно під'їв та й як учув, що біда, а він далі... Трутив дошку та й береться лізти, а то не мож, бо став дуже повний... А тоті як імили бука, як стануть парити, то тхір ледве пропхався через дірку й утік ледве живий.

Від того часу тхір з лисом у великій ненависті.

Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:

  • вираження народної творчості (фольклор);
  • акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).