туман

туман

Тума́н, ну́, м. 1) Туманъ. Над ним хмарою чорніє туман тяжкий. Шевч. Тумана́ пе́рти. Дурачить, врать. Св. Л. 174. Тума́н навести́ на ко́го. Обморочить, отуманить. На тебе десь туман у Литві навели. Греб. 384. 2) Весенняя хороводная игра. Мил. 49. Ум. Тумано́чок. Шевч. 95, туманець.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924