тручати

тручати

Труча́ти, ча́ю, єш, сов. в. тру́тити, чу, тиш, гл. Толкать, пихать, толкнуть, столкнуть. Не тручай, а то впаде. Каменец. у. Дурня на голову тручай, а він на ноги паде. Ном. № 6189. Трутив, як дурного з мосту. Ном. Синойка вхопила.... в Дунай го трутила. Гол. I. 90.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924