Три мушкетери (1929)/2/Епілог
| ◀ XXXI. Розділ останній | Три мушкетери пер.: С. Столбцов Частина друга Епілог |
|
Ля-Рошель, не діставши допомоги від англійської фльоти та десанта, обіцяного від герцоґа Б'юкенгемського, здалася по облозі, що тривала цілий рік. 28 жовтня 1628 року підписано капітуляцію.
23-го грудня того ж таки року король в'їхав у Париж. Йому влаштували тріюмф, так ніби він повертався, перемігши справжнього ворога, а не французів. Він в'їхав у місто через околицю Сен-Жак і проїхав під аркою, вбраною зеленню.
Д'Артаньянові дали чин ляйтенанта. Портос кинув службу й наступного року одружився з пані Кокнар. У жаданій скрині було 800.000 ліврів.
Мускетон мав чудову ліберею і радів надзвичайно: стояти ззаду роззолоченої карети — була завждішня мрія всього його життя.
Араміс, відбувши подорож до Лотарінгії, раптом зник і перестав писати друзям. Згодом від пані Де-Шеврез, яка повідомила про це двох чи трьох своїх коханців, дізналися, що він пішов у манастир в Нансі.
Базен став послушником.Атос служив у мушкетерах під начальством Д'Артаньяна до 1631 року, коли, по одній подорожі до Турені, теж кинув службу, пославшись на те, що дістав невелику спадщину у Русільйоні.
Грімо поїхав за Атосом.
Д'Артаньян тричі бився з Рошфором і тричі поранив його.
— На четвертий раз я напевно уб'ю вас, — сказав він, простягаючи Рошфорові руку й допомагаючи підвестися.
— У такому разі і для вас, і для мене буде краще, коли ми на цьому й скінчемо, — відповів поранений. — Чорт побирай! Я ставлюся до вас прихильніше, ніж ви гадаєте, бо ще по першій нашій зустрічі міг би зігнати вас з світу: треба було сказати кардиналові лише одне слово.
І вони обнялися, на цей раз од щирого серця й без задньої думки.
Плянше одержав через Рошфора чин сержанта ґвардії.
Пан Бонасьє жив цілком спокійно, нічого не знавши про те, що сталося з його дружиною, і зовсім за неї не турбувався. Одного разу він зробив дурницю, необережно нагадавши про себе кардиналові. Його еміненція звелів відповісти йому, що поклопочеться сам, щоб той мав усе потрібне. І дійсно, пан Бонасьє, пішовши другого дня до Лювру, не з'являвся вже більше на вулиці Могильників. На думку тих, хто, здавалося, були в курсі справи, він мав стіл і квартиру в одному з королівських замків, дякуючи щедрости його еміненції.