триб

триб

Триб, бу, м. 1) Часть ткацкаго станка. См. Верстать. МУЕ. III. 17. 2) Склонность, стремленіе. Вона́ йде́ свої́м три́бом. Она дѣлаетъ по собственному желанію. Лохв. у. 3) Триб-зілля = Трой зілля. А хто ж мені триб-зілля достане, той зо мною на шлюбоньку стане. Грин. III. 238. Ум. Трибо́к. Вас. 165.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924