топір
топір
|
|
Топі́р, пора, м. Родъ топора съ длинной рукояткой. Ум. Топоре́ць, топі́рчик. А топірці наробили із самої сталі, — пішов Штолюк із Мироном та воює пани. Гол. III. 59.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924