Театр і естрада/Червона армія
| Театр і естрада Червона армія (М. Йогансен) |
|
|
М. ЙОГАНСЕН |
Перший.
Що ж, не довго вже нам ждати,
Ще година — й… будем спати…
Другий.
Будеш спати! — Спатимеш у бога!
Одступаємо: дорога, знов дорога.
Третій.
Ну, не спали день, не спали два, —
Виспишся колись за все, братва!
Перший.
Хоч би раз борщу наїстися дали б…
Та що борщу, хоч би хліб… Ех, хліб!
Другий.
Будеш їсти… Їстимеш у бога!
Одступаємо: дорога, знов дорога…
Третій.
Хліб! Що хліб? — Ще день не поїси…
Ти ж його не сіяв, не косив?
Перший.
Я б не сіяв, не косив, не убирав…
Я би спав, я б, братця, спав! Ех, спав!
Четвертий.
Полк уранці виступає із села…
Ця застава зостається, як була!
Двадцять душ без хліба зосталось…
Двадцять душ без хліба зосталось — для вас…
Наїдайтесь, хлопці, хоч в останній раз!
Прощавайте… (Пішов)
Перший.
Ех! Хоч як треба пожерти…
Другий.
Так що, хлопці, доведеться нам сьогодні… вмерти.
Третій.
Вмерти? Може я хоч ще… ні, так…
Полк виходить… Полк виходить…
А ми ж як?
Перший (роздирає хліб, їсть, плаче)
Хлопці! Товаришочки! Що ж ми!..
Другий.
Цить, суко! Жри хліб, як можеш.
Третій (очуняв).
Знімай патрони! Давай сюди, так вашу мать!
Чи помрем, чи ні — а я буду стрілять!
Перший (ще плаче)
Ех, хоч наївся востаннє!
Другий (заклопотаний)
Годин на дві патронів стане.
Третій.
Кинь хліб!
Перший.
Дивись там, щоб зразу не сіло.
Другий.
Ні, Петре, виходить, я брехав, —
Спатимеш, як зроду ще не спав.
Третій (мовчить)
Перший.
Братця, в кого є закурити?
Другий.
Що закурити! Якби… ще днів зо два пожити.
Третій (мовчить)
Перший.
Лягай, хлопці! Чуєш? Чуєш? Чуєш?..
Другий.
Лягай! Гей, чого ти там ще шаруєш?
Третій (мовчить)
Другий (ллє воду в кулемет)
Напийся ж водочки нашої совецької востаннє.
Третій (пошепки)
Ідуть! (Випростуються).
Ех, був я косар колись, і косив же я, так твою мать! Г-ех! (Береться за кулемет, раптом падає одинокий постріл, — 1-й підвівся, змахнув руками й упав).
Червоноармієць.
Ех, салдатня!
Куди ж ви мене ведете?
Салдат.
Чоботи скидай,
Матня!
Червоноармієць.
Ех ви, так вашу мать!
Трьох секунд не можеш підождать…
Офіцер.
Не разсуждать!
Ступай!
Червоноармієць.
Ну, стривайте ж, гади, скоро і вам край!
Всіх до одного перестріляєм.
Гадюки!
Салдат.
До стєнки ставай!
Підніми
Руки!
Червоноармієць.
Хлопці, де ж ви, хлопці, о-о-о!
Рубайте їх, хлопці, братіки… рубай!..
Офіцер.
Налє-во! Смірна-а.
Стрєльба
По куропаткє…
Офіцер.
Атставіть!
Офіцер.
Землі вам треба? А на що шинель в землі?
Може б ви були б ласкаві, і шинель зняли?
Офіцер.
Смірна-а!
Офіцер.
Стрєльба па-а!..
Офіцер.
Атставіть…
Офіцер.
За землю ви б'єтесь? Чобіт не треба вам!
Може, хоч чоботи зоставите панам?
Офіцер.
Смірна-а!..
Офіцер.
Стрєльба паа…
Хлопець (засапався від бігу)
Ваше благородіє! Ваше благородіє!
Офіцер.
Атставіть!
Офіцер.
Що там? Що за шпак?
Хлопець (захекано)
Ваше благородіє! Ваше благородіє!
Офіцер.
Та що, хам? Шляпо! Ганчірко! Бидло!
Хлопець.
Ваше благородіє! Ваше благородіє!
Офіцер.
Що там? (Загрожує наганом). Застрелю шляпу!
Опредєльонно! Застрелю шляпу! Опредєльонно!
Салдат (що збіг на камінь і дивився вглиб)
Ідуть, ваше благородіє. Ідуть! Ідуть! Ідуть!
Офіцер.
Хто ідуть? Що ідуть? Кажи, вороно!
Салдат.
Тікаймо, хлопці! Ідуть! Дядьки ідуть!
Офіцер похапливо зриває з себе погони. Другий з салдатів з брязкотом кидає долі свою рушницю й тікає. Хлопець нишком підійшов до Червоноармійця і щось йому каже. За сценою росте тупіт тяжких дядьківських ніг. Третій салдат з брязкотом кидає рушницю долі й теж тікає
Офіцер.
Нужно драпать, определьонно! Драпать нужно опредєльонно! (Зриває з картуза кокарду).
З-поза сцени виходять дядьки. Дядьки озброєні рушницями, косами, сокирами. Побачивши долі рушниці, кидаються їх позбирати. В цей момент Хлопець хапає одну з ґвинтівок. Офіцер схопився тікати. Дорогу йому заступив Хлопець
Хлопець.
Держіть їх благородіє! (Він перепинив дорогу офіцерові ґвинтівкою).
Офіцер.
Застрелю шляпу опредєльонно. (Стріляє з нагана, Хлопець поточився і падає).
Червоноармієць (Очунявся остаточно).
Гада держи! Держи гада! (Схопив Офіцера за руку, що в ній наган. Борня).
Дядьки оточили колом Офіцера і Червоноармійця. Зв'язали офіцерові руки на спині. Один з Дядьків знайшов офіцерові погони і колупає в них пальцем. Другий знайшов кокарду.
Червоноармієць.
Дядько́ве!
Дядьки, здригнувшись, звертаються до нього. Один упустив з рук погони, другий кокарду. Дядьки оточили Червоноармійця, що стоїть над трупом хлопця
Червоноармієць.
Ми билися за себе — і за вас.
Весь полк поліг — і ні один не втік…
Не в перший билися — і не в останній раз, —
За вас, батьки ви наші, — ви, Дядьки!
Пани в погонах золотих на вас ішли
Забрати землю, запрягти назад в ярмо, —
Тоді рушниці ми до рук взяли
І більше їх повік не оддамо!
Не оддамо рушниць, аж поки буде пан
Десь на землі знущатись над братами.
Бо ми — полки робочих і селян,
Сини Дядьків — і будемо з Дядьками!
Ми билися за себе — і за вас,
Ввесь полк поліг — і ні один не втік.
Не в перший билися — і не в останній раз, —
За вас, батьки ви наші, — ви, Дядьки!
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|