Твори
Маркіян Шашкевич
Над Бугом
• Інші версії цієї роботи див. Над Бугом Київ: Радянський письменник, 1960
НАД БУГОМ


Гей, річенько бистренькая,
Гей, стань, подивися,
Як я плачу, як горюю,
Зо мнов пожурися!

Твої води веселенькі,
В них рибонька грає;
Моє серце розпускаєсь,
Від журби ся крає.

Трава к тобі з любощами
З берегів ся хилить,
Вовня[1] її поцілує
І наперед стрілить.

Моє серце бідненькеє
Радощів не має,
Лиш розлуку із долею,
Лиш сльозоньки знає.


Рано встану та й заплачу,
І вечором плачу,
Доле ж моя веселіша,
Коли ж тя обачу!

Журбо, тяжка розлучнице,
Чом не пропадаєш?
Доле ж моя, зоре моя,
Коли ж засвітаєш?

Ой річенько бистренькая,
Ой, стань, подивися.
Як я плачу, як горюю,
Зо мнов пожурися!

——————

  1. Вовня — хвиля.