ЛИХА ДОЛЯ
Ой ти, доле, моя доле,
Гадино їдлива!
Переїла моє щастя —
Гіренька годино!
Запустила в мою душу
Журбу і розпуку,
Учинила мому серцю
З гараздом розлуку.
Ой місяцю, місяченьку,
Тихенько думаєш,
Моєй тяжкой недоленьки,
Відай, ти не знаєш.
Ой не знаєш, ой не знаєш
І не будеш знати,
Як-то тяжко сиротоньці
В світі загибати!
Сам не знаєш, ні сестричка,
Звізда ти не скаже,
Як-то гірко, сли недоля
Світ милий зав'яже!
Тобі тільки хіба смутку,
Що хмара насуне.
А радощів з зірочками
З-межи вас не труне.
А мені ось на сім світі
Своє серце їсти,
Бо з недолев ся бороти —
Як під воду плисти.
Десь за морем, за горами
Мій гаразд здрімався,
Десь з безвістей, з лісів темних
Мій смуток пригнався.
Ой пригнався, та й вороном
Надо мнов літає,
Б'є ми серце тяжким крилом,
Радість розбиває.
Вчора вечір чорна хмара
Мені говорила:
«Чудуєшся, побратиме,
Де ся доля діла?
Твоя доля — то я була,
Я тя не минаю.
Вкривала-м тя чорнов мряков
І тепер вкриваю.
І над гробом твоїм мряки
Ще мої повиснуть!»
Ой надія!.. таку долю
Най-то громи тріснуть!
|
