Твори (Руданський, 1912–1914)/1/Пяниця
| ◀ Згадай мене, мила… | Твори. Том I I. Поезії лїричні. Пяниця |
Наука ▶ |
|
Не кидай мене,
Моя чарочко!
Не жени мене,
Ти шинкарочко!
Не жени мене,
Дай упити ся,
В тебе бридкую
Улюбити ся!
Не без жінки я,
Не без хати я,
Все у мене є,
Розпроклятая!
Хлїба до́-сита,
Пара воликів,
Синів четверо,
Як соколиків.
Моя хатонька —
Срібна чашечка,
Моя жіночка —
Мила пташечка;
Та тяжкі мої
Болї більнії,
Бо не маю я
Волї вільної.
Запряжу воли, —
По́том мию ся,
Розпряжу воли, —
На́ бік хилю ся:
Повалюсь на бік,
Не здрімаю ся,
Знов на панщину
Підіймаю ся!…
Відроблю чуже:
»Жінко-душечко!
Приголуб мене,
Щебетушечко!«
А вона у плач,
Розголосить ся,
На своє жене,
Бо й то просить ся!
І змордуєш ся,
Закропляєш ся;
А вона у плач:
»Запиваєш ся!«
Ой я пю тепер,
Моя любая,
Не кидай мене,
Чарко грубая!
Не кидай мене,
Моя чарочко,
Не жени мене,
Ти шинкарочко!
Не жени мене,
Дай упити ся,
В тебе бридкую
Улюбити ся!