32. Моя смерть.
Прийшла смерть моя,
Легке точить ся…
Ти мори, маро,
Коли хочеть-ся.
Я віддам землї
Всї кістки мої,
А на сьвіт пущу
Лиш щілки мої!
Не умруть вони:
Кожда щілочка
Полетить жива,
Як та пчілочка;
Полетить жива
І покотить ся,
В сотнї, тисячі
Переплодить ся.
І я знов живий
Сьвіт оглядую,
Смерти першої
Не пригадую.
Прийде друга смерть —
Сьвіт счорнїєть-ся,
Земля вся в снїгу
Забілїєть-ся.
І весь сьвіт мара
Зморить голодом
І щілки мої
Сцїпить холодом.
Але холод той
Не убє житя.
Перейдуть віки,
Ожиє дитя.
Перейдуть віки,
Сьвіт завалить ся,
Огнем сто-огнем
Весь розпалить ся.
І снїги тогдї
Пасом кинуть ся,
І щілки мої
Знов прокинуть ся.
І щілки мої
Знов прокинуть ся,
Найдуть землю знов,
Знову кинуть ся.
Найдуть землю знов,
Знову кинуть ся,
В сотнї душ живих
Перекинуть ся.
І піде житя
Знов драбиною,
І я вигляну
Знов дитиною.
А ти ждеш, маро!
Легке точить ся,
Ти не жди: мори,
Коли хочеть-ся.
Місяць, рік піждеш —
Що́ уводити?
Трудно думи всї
Разом сплодити.
Трудно думи всї
Разом сплодити:
Чого-ж ждеш, маро
Що́ уводити?
17. VIII. 1860.
|
