тванюка

тванюка

Тваню́ка, ки, ж. Ув. отъ твань. Мнж. 193.

Твань, ні, ж. Вязкая, густая грязь въ рѣкѣ, болотѣ. О. 1862. 1. 55. Мнж. 193.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924