таран
таран
|
Тара́н, на́, м. 1) Долбня на маслобойнѣ. Сумск. у. Шух. I. 163. См. Олійниця. Пішо́в тарани́ ганя́ть. Началъ стучать. Ном. № 3141. 2) Пестъ въ сукновальнѣ. Мик. 481. 3) = Тараня. 4) Оспина, слѣдъ оспы. Хоч тарани на виду, але маслак до ладу. Ном. № 7317. 5) Родъ дѣтской игры. КС. 1887. VI. 479. Ив. 66.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924