Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту/Старий Завіт/Третя книга Мойсея

Для інших версій цієї роботи див. Левит.

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ Друга книга Мойсея

Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту пер.: Пантелеймон Куліш Третя книга Мойсея

Четверта книга Мойсея ▶

Голова 1

¹ І покликав Господь Мойсея й рече до його з соборного намету:

² Промов до синів Ізрайлевих і заповідай їм: Коли хто зміж вас приносити ме приніс Господеві від скоту, мусите приносити приніс ваш від товару й овечок та кіз.

³ Коли приніс його жертва всепалення з товару, мусить приносити самця без скази; до входу в громадянський намет приносити ме його, щоб знайти ласку в Господа.

⁴ І положить руку свою на голову жертви всепалення, і знайде ласку в Господа, щоб спокутувати гріхи свої.

⁵ І заколеш ти бичка перед Господом; і принесуть сини Аронові, сьвященники, кров, і покроплять кровю жертівника з усїх боків, той, що стоїть коло входу в соборний намет.

⁶ І здійме шкіру з жертви всепалення і розійме її на частини.

⁷ І запалять сини Арона, сьвященника, вогонь на жертівнику, і розложать на вогнї дрова;

⁸ І покладуть сини Аронові, сьвященники, частини: голову й жир на дровах, над вогнем, що на жертівнику.

⁹ Тельбухи ж і ноги пополоще в водї, і пустить сьвященник се все димом: се всепаленнє, огняна жертва, любі Господеві пахощі.

¹⁰ А коли приніс його з овечок та з кіз, на всепаленнє, самця без скази нехай приносить.

¹¹ І заколе його на північньому боцї жертівника перед Богом і набризкають сини Аронові, сьвященники, крові його на жертівника, з усїх боків.

¹² І роздійме його на частини, і покладе їх сьвященник вкупі з головою й жиром на жертівнику на дровах, се є на вогнї, що на жертівнику.

¹³ Тельбухи й ноги повиполїскує в водї, і принесе сьвященник усе це, та й пустить димом на жертівнику.

¹⁴ Коли ж жертва всепалення від птаства буде приніс його Господеві, мусить принести жертву свою з горлиць або з голубенят.

¹⁵ І принесе її сьвященник до жертівника, і зверне головку їй, та й пустить із димом на жертівнику, а кров її нехай, вицїдить по стїнї в жертівника;

¹⁶ Волє ж її з калом віддїлить і кине коло жертівника на схід соньця до попелища.

¹⁷ І надріже її на крилах, не віддїляючи їх, і пустить сьвященник її з димом на жертівнику на дровах, що на вогнї: всепаленнє се, огняна жертва, пахощі любі Господеві.

Голова 2

¹ А коли хто приносити ме Господеві жертву хлїбову, нехай приносить муку пшеничну; і мусить злити на неї олїї, і положити на неї ладану.

² І подасть її синам Ароновим, сьвященникам; і вийме з неї повну жменю пшеничної муки з олїєю і з усїм ладаном, і закурить сьвященник сю частину на спомин на жертівнику: се огняна жертва, пахощі любі Господеві.

³ Останки од приносу хлїбного Аронові й синам його: се велика сьвятиня із огняних жертв Господнїх.

⁴ А коли приносиш як хлїбну жертву печево, то нехай будуть із пшеничної муки коржі прісні, замішані на олїї, та ладки прісні, помазані олїєю.

⁵ А коли твій приніс на сковородї, то нехай буде мука пшенична замішана на олїї незаквашена;

⁶ Подїлиш його на куски і зіллєш олїї на його: се хлїбна жертва.

⁷ А коли хлїбна жертва твоя в горшку, то нехай буде мука з олїєю.

⁸ І принесеш жертву, зроблену з такого хлїба, Господеві; і подаси її сьвященникові, і він понесе її до жертівника.

⁹ І візьме сьвященник із хлїбної жертви частину на спомин, та й воскурить на жертівнику: се огняна жертва, пахощі любі Господеві.

¹⁰ Останки од приносу будуть Аронові й синам його: велика сьвятиня огняних жертв Господеві.

¹¹ Який би нї був приніс ваш Господеві, не робити мете його заквашеним; бо нї заквашеного тїста нї меду не можна вам приносити як огняну жертву Господеві.

¹² Що до жертви первоплодів, то повинні ви приносити їх Господеві; та не приносити мете їх на жертівнику про любі пахощі.

¹³ І всякі приноси хлїбної жертви твоєї мусиш посолювати сіллю, та, щоб не бракувало солі завіту Бога твого при хлїбній жертві твоїй; з усяким приносом твоїм приносити мусиш і сіль.

¹⁴ А як приносити меш жертву первоплоду Господеві з колосся, висушеного на вогнї, зерно обмелене принести мусиш на жертву з первоплодів твоїх.

¹⁵ І наллєш олїї на його, і положиш на його ладан: се жертва хлїбна.

¹⁶ І воскурить сьвященник частину його на спомин із зерна його й олїї його з усїм ладаном його: се жертва огняна Господеві.

Голова 3

¹ А коли приніс його жертва мирна: коли він приносить з товарини, самця чи самицю, без скази мусить принести Господеві.

² І положить руку свою на голову жертві своїй, та й заколе її коло входу в соборний намет, і набризкають крові на жертівника з усїх боків сини Аронові, сьвященники.

³ І принесе він із жертви мирної на жертву огняну жир, що вкриває тельбухи, і ввесь жир, що на тельбухах,

⁴ І обидві нирки й жир, що на їх, що по боках, і сальник над печінкою; з нирками віддїлити мусить він се.

⁵ І воскурять се Аронові сини на жертівнику всепалення, на дровах, се є на вогнї: се огняна жертва, пахощі любі Господеві.

⁶ Коли ж із отари приніс його в жертву Господеві, без скази барана чи ягницю мусить він принести.

⁷ Коли ягня приносить в жертву, так мусить принести його перед Господа;

⁸ І положить він руку свою на голову жертви своєї та й заколе її перед соборним наметом; і набризкають сини Аронові крові його на жертівника з усїх боків.

⁹ І мусить він принести з мирної жертви огняний приніс Господеві: жир її, ввесь курдюк до крижової костї оддїлить; і жир, що вкриває тельбухи.

¹⁰ І ввесь жир, що на тельбухах, й обидві нирки, й жир, що на їх, та що по боках, і сальник на печінцї: з нирками він мусить оддїлити се.

¹¹ І воскурить сьвященник на жертівнику: се пожива огня, жертва Господеві.

¹² А коли приніс його буде коза, так мусить він привести її перед Господа;

¹³ І положить він руку свою на голову її, та й заколе її перед соборним наметом; і набризкають сини Аронові крові на жертівника з усїх боків.

¹⁴ І мусить він принести з сього приніс свій як огняну жертву Господеві: жир, що вкриває тельбухи й обидві нирки, й жир що на їх,

¹⁵ І що по боках, і сальник над печінкою; з нирками мусить оддїлити се.

¹⁶ І воскурить сьвященник на жертівнику: се пожива огняної жертви, на любі пахощі; ввесь жир Господеві.

¹⁷ Установа віковічня в роди ваші, по всїх осадах ваших: нї жиру, нї крові, щоб ви не їли.

Голова 4

¹ І рече Господь Мойсейові: Промов до синів Ізрайлевих так:

² Коли яка душа согрішить ненароком проти которої заповідї Господньої, і зробить що небудь, чого не годиться робити,

³ Коли сьвященник помазаний согрішить і дасть привід людям, то за гріх свій, яким согрішив, нехай принесе бичка без скази як жертву за гріх Господеві.

⁴ І приведе він бичка до входу в соборний намет, і положить руку свою на голову бичкові, та й заколе бичка перед Господом.

⁵ І возьме сьвященник помазаний бичкової крові, та й внесе до соборного намету;

⁶ І вмочить сьвященник пучку свою в кров і бризне сїм раз перед Господом, перед завісою сьвятинї.

⁷ І положить сьвященник крові на роги кадильного жертівника перед Господом, що в соборному наметї, а всю кров з бичка виллє до підніжка жертівника всепалення, що коло входу в соборний намет.

⁸ А ввесь жир бичка жертви за гріх повиймає з його; ввесь жир, що вкриває тельбухи, і ввесь жир, що на тельбухах.

⁹ І обидві нирки й жир, що на їх, що на стегнах, і сальник на печінцї; з нирками повіддїлає се,

¹⁰ Так, як виймається із товарини жертви мирної; і воскурить їх сьвященник на жертівнику всепалення.

¹¹ А шкіру з бичка й усе мясиво його з головою його, й ногами його, й з тельбухами його, і з калом його:

¹² Всього бичка мусить винести геть з табору на чисте місце, де висипають попіл, та й спалить його на дровах огнем; де висипають попіл, спалять його.

¹³ Коли ж уся громада Ізраїля согрішить ненарочно, і втаєна буде справа від очей збору, а переступлять котру з усїх заповідей, зробивши, чого не повинні робити, і провинять,

¹⁴ І гріх стане явний, котрим согрішили проти неї, тодї мусить громада принести бичка в жертву за гріх і приведе вона його перед соборний намет.

¹⁵ І положять громадські мужі руки свої на голову бичкові перед Господом, і буде заколений бичок перед Господом.

¹⁶ І принесе помазаний сьвященник, помазанець, крові з бичка в соборний намет,

¹⁷ І вмочить сьвященник пучку свою в кров і бризне сїм раз перед Господом, перед завісю.

¹⁸ І положить крові на роги жертівника всепалення, що коло входу в соборний намет.

¹⁹ А ввесь жир оддїлить од його та й воскурить на жертівнику.

²⁰ І впорає бичка сього так, як порає бичка, що на жертву за гріх; так і мусить зробити з ним. І так зробить сьвященник покуту за них і проститься їм.

²¹ І винесе бичка геть із табору та й спалить його, як спалив первого бичка. Се жертва за гріх громади.

²² Коли согрішить князь і переступить ненарочно одну з усїх заповідей Господа, Бога свого, зробивши чого не годиться робити, та й провинить,

²³ І виявиться йому гріх його, котрим согрішив, так мусить принести свою жертву, козла, самчика без скази.

²⁴ І положить він руку свою на голову козла, та й заколе його там, де заколюють жертву всепалення перед Господом: се жертва за гріх.

²⁵ І возьме сьвященник крові жертви за гріх пучкою своєю та й положить на роги жертівника всепалення, а кров його виллє до стояла жертівника.

²⁶ А ввесь жир його воскурить на жертівнику, як жир жертви мирної. І так зробить сьвященник покуту за гріх його і проститься йому.

²⁷ Коли ж хто з простого люду согрішить ненарочно та й переступить одну з заповідей Господнїх, вдїявши чого не повинен чинити, та й провинить,

²⁸ І коли пізнає гріх свій, котрим согрішив, так нехай принесе жертву свою: козу без скази за гріх свій, що согрішив ним.

²⁹ І положить руку свою на голову жертви за гріх, та й заколе жертву на місцї всепалення.

³⁰ І возьме сьвященник її крові пучкою своєю та й положить на роги в жертівника всепалення, а всю кров виллє до стояла в жертівника.

³¹ І віддїлить увесь жир її, як оддїляють жир у жертви мирної, і воскурить сьвященник на жертівнику про любі Господеві пахощі. І таку покуту зробить сьвященник за його, і проститься йому.

³² А коли принесе вівцю як приніс в жертву за гріх, нехай буде самиця без скази, що він приносить.

³³ І положить він руку свою на голову жертви за гріх та й заколе її як жертву за гріх на тому місцї, де заколюють жертву всепалення.

³⁴ І возьме сьвященник крові од жертви за гріх пучкою своєю та й положить на роги жертівника всепалення, а всю кров її виллє до стояла жертівника.

³⁵ А ввесь жир її оддїлить, як оддїляють жир у жертви мирної, і воскурить сьвященник його на жертівнику при палених жертвах Господеві; і так відправить сьвященник покуту за гріх його, що він согрішив, і проститься йому.

Голова 5

¹ А коли хто тим согрішить що чув голос клятьби і був сьвідком, чи то бачив се, чи знав се, коли не обявив того, так понесе на собі вину.

² Або коли хто доторкнеться до чого нечистого, чи то стерва нечистого зьвіря, чи стерва скотини нечистої, чи стерва нечистої повзаючої животини, хоч не знав того, то зробивсь нечистим і провинив.

³ Або коли доторкнеться нечистоти людської, якої б нї було нечистоти, що від неї робляться нечистоти, хоч і не знав того, а потім довідається, то він провинив;

⁴ Або, коли покленеться хто, вимовляючи не роздумавши губами своїми, зробити що лихе чи добре, що б там не вимовила людина нерозумного в клятьбі своїй, та не знала того, а потім дознається, то він провинив у сьому.

⁵ І має бути, коли він провинив чим небудь таким, так мусить признатись, чим согрішив він.

⁶ І мусить принести Господеві за гріх свій, що согрішив, жертву довжну: самицю з отари, вівцю чи козу як жертву за гріх; а сьвященник відправить покуту за гріх його.

⁷ А коли не спромога його на штуку дрібної скотини, так за провину свою, котрою провинився, мусить подати пару горлиць, або пару голубенят Господеві; одно на жертву за гріх а одно на жертвопаленнє.

⁸ І подасть їх сьвященникові; а той принесе наперед те, що на жертву за гріх і скрутить головку йому над шиєю, та не віддїлить її.

⁹ І побризкає кровю з жертви за гріх на боки жертівника, останок же крові виллє до стояла жертівника: се жертва за гріх.

¹⁰ А друге принесе як жертвопаленнє по установі. І так відправить сьвященник покуту за гріх його, котрим согрішив, і проститься йому.

¹¹ Коли ж і на пару горлиць або пару голубенят не стане його, так мусить подати на свій приніс, хто провинив, десятину ефи муки пшеничної на жертву за гріх; не класти ме на її олїї і не класти ме ладану, бо се жертва за гріх.

¹² І подасть її сьвященникові і возьме сьвященник із її жменю повну, як частку на спомин, та й воскурить на жертівнику при огняних жертвах Господеві: Се жертва за гріх.

¹³ І відправить сьвященник покуту за гріх його, котрим провинив у де чому і проститься йому. Останок же буде сьвященникові, як хлїбова жертва.

¹⁴ І рече Господь Мойсейові:

¹⁵ Коли хто спроневіриться і ненароком согрішить проти сьвятощів Господнїх, такий мусить принести за свою провину як жертву Господеві барана без скази з отари, і по цїнуванню твойму срібла секелями, по секелю сьвятинї, на жертву за провину.

¹⁶ А що согрішив проти сьвятого, те мусить віддати, та ще пятину додавши, і подати сьвященникові, і сьвященник відправить покуту за гріх його жертвуючи барана, і проститься йому.

¹⁷ А коли хто согрішить і переступить котру заповідь Господню, вчинивши, чого не годиться чинити, хоч би не знав, то провинив, і гріх лежить на йому.

¹⁸ Такий нехай принесе барана без скази з отари, по цїнуванню твойму на жертву за провину; а сьвященник спокутує провину його, котрою провинився не знавши; і проститься йому.

¹⁹ Се жертва за провину; існо він провинив перед Господом.

²⁰ І рече Господь Мойсейові:

²¹ Коли хто согрішить і спроневіриться проти Господа, і запирається перед ближнїм своїм в тому, що повірено йому на схованку яке добро, чи то пожичив він чи вкрав; або коли видусить що в ближнього свого,

²² Або знайде загублене та й відпирається того; і кленеться льживо про що б нї було, що люди творять і грішать:

²³ Тодї мусить: коли чоловік согрішив і провинив бути так, щоб вернув пожаковане, що пожакував, чи видушене, що видусив, чи повірене, що повірено йому, чи то загублене, що він знайшов;

²⁴ Чи щоб нї було воно, про що клявся льживо,

²⁵ Нехай виплатить сповна, та ще й пятину додасть до того; оддавати ме тому, чиє воно, того дня, як приносити ме жертву за провину.

²⁶ І подасть жертву за провину свою Господеві, барана без скази з отари по цїнуванню твойму, на жертву сьвященникові.

²⁷ І очистить сьвященник гріх його перед Господом, і проститься йому, що б нї було, в усьому, що вкоїв провинивши.

Голова 6

¹ І рече Господь Мойсейові:

² Повели Аронові й синам його: От вам закон жертвопалення: Жертва всепалення нехай зостанеться на жертівнику всю ніч до ранку; а вогонь на жертівнику мусить горіти на йому.

³ І надїне сьвященник ризу льняну, і спідну одїж льняну надїне на тїло своє; і здійме попіл, що зіставсь од жертви, що пожер огонь, та й положить коло жертівника.

⁴ Потім скине шати свої, надїне иншу одїж, та й винесе попіл із табору, на чисте місце.

⁵ Огонь же на жертівнику мусить горіти, не згасати; і буде запалювати сьвященник на йому дрова що ранку, і покладати на йому жертву всепалення; і закурювати на йому куснї мирних жертв.

⁶ Вогонь мусить безустанно горіти на жертівнику не згасаючи.

⁷ А се закон про жертви хлїбні: Приносити мусить їх один із синів Арона перед Господом, до жертівника.

⁸ І мусить він взяти з приносу жменю муки й олїї й увесь ладан, що на приносї хлїбному, та й закурити на жертівнику: се пахощі любі, частина на спомин Господеві.

⁹ Останки ж жертви їсти муть Арон та сини його; прісне їсти муть у сьвятому місцї; в дворі соборного намету їсти муть.

¹⁰ Не годиться пекти його заквашеним; як частину їх даю їм від жертвопалення мого: Се велика сьвятиня, як жертва за гріх і як жертва за провину.

¹¹ Увесь музький пол між синами Ароновими їсти ме її. Установа віковічня в роди ваші про жертвопаленнє Господнє. Все, що доторкнеться до них, осьвятиться.

¹² І рече Господь Мойсейові:

¹³ Се приноси від Арона й синів його, що мусять вони приносити Господеві в день помазаня свого: десятину ефи муки пшеничної в жертву повсячасну, половину того рано, а половину того в вечір.

¹⁴ На сковородї в олїї щоб пряжено його, поливане олїєю принесеш його; спечені куски жертви хлїбної принесеш як любі пахощі Господеві.

¹⁵ І сьвященник із синів його помазаний намість його мусить се приносити; установа віковічня: Вся жертва буде спалена Господеві.

¹⁶ І всяку хлїбну жертву сьвященника мусите до крихти палити; не можна їсти її.

¹⁷ І рече Господь Мойсейові:

¹⁸ Промов до Арона й синів його: Се закон про жертву за гріх: там де заколюють жертву всепалення, заколювати меться жертва за гріх перед Господом: се велика сьвятощ.

¹⁹ Сьвященник, що приносить жертву за гріх, їсти ме її; в сьвятому місцї мусять їсти її, в дворі коло соборного намету.

²⁰ Усе, що доторкнеться до мясива її, осьвятиться; і коли бризне крові її на одежу, те, на що бризнуло, мусиш випрати на сьвятому місцї.

²¹ І посудину глиняну, що в їй варено її, треба розбити, а коли в посудинї мідянїй варено її, так треба витерти й виполоскати водою.

²² Увесь музький пол у сьвященників їсти ме її: се велика сьвятощ. Нїякої ж жертви за гріх, що кров з неї вносять у соборний намет, щоб спокутувати гріх у сьвятинї, не годиться їсти. На огнї палити її.

Голова 7

¹ А се закон про жертву за провину; велика се сьвятощ.

² На тому місцї, де заколюють жертву всепалення, треба заколювати жертву за провину; і крові з неї треба набризкати на жертівник з усїх боків.

³ І ввесь жир треба приносити від неї, курдюк і жир, що вкриває тельбухи.

⁴ І обидві нирки, й жир, що на них, що на боках, і сальник, що на печінцї: з нирками треба віддїляти його.

⁵ І воскурить їх сьвященник на жертівнику як огняну жертву Господеві: се жертва за провину.

⁶ Увесь музький пол у сьвященників їсти ме її; на сьвятому місцї треба їсти її: се велика сьвятощ.

⁷ Як про жертву за гріх, так і про жертву за провину закон один. Котрий сьвященник покутує нею гріх, тому вона буде.

⁸ І котрий сьвященник приносити ме чию жертву всепалення, кожа з усепалення, що принесе він, буде йому, сьвященникові.

⁹ І всякий хлїбний дар, що спечено в печі, й усе зготовлене в горшку і пряжене на сковородї: сьвященникові, що його приносить, йому воно буде.

¹⁰ І всякий хлїбний дар, змішаний з олїєю або сухий, про всї сини Аронові буде, як про одного так і про другого.

¹¹ А се закон про жертву мирну, що приносять Господеві:

¹² Коли як подяку приносить її хто, так треба принести з жертвою подячною коржі прісні, замішані на олїї, та ладки прісні, помащені олїєю, і муку пшеничну, замішану на олїї: балабушки политі олїєю.

¹³ Опріч коржів з квашеного хлїба приносити мусить свій дар, вкупі з своєю жертвою подячною мирною.

¹⁴ І приносити мусить він одно з усього того дару як жертвоприношеннє Господеві; се буде сьвященникові, що бризкає кров мирної жертви, йому воно буде.

¹⁵ І мясиво з жертви подячної, мирної, його треба їсти в день приносин; не зоставить нїчого до ранку з його.

¹⁶ А коли приніс його буде обітниця чи добровільна жертва, так того ж дня треба їсти його, а останок треба завтрішнього дня поїсти;

¹⁷ Що ж останеться з мясива жертви на третїй день, треба спалити на огнї.

¹⁸ А коли їсти муть мясиво з жертви мирної на третїй день, не прийметься вона і нї за що поставиться тому, хто принїс її: гидота буде; і душа, що їла її, візьме на себе гріх.

¹⁹ Мясива ж того, до котрого доторкнеться що нечистого, не треба їсти, на огнї нехай згорить воно. Що ж до чистого мясива, то кожен чистий може їсти його.

²⁰ А душа, що з’їла мясива від жертви мирної, що буде Господеві, і бувши сама нечистою, викорениться душа та зміж людей своїх.

²¹ І коли душа доторкнеться до чого нечистого, до нечистоти людської, чи до нечистої скотини, чи до нечистої огиди, та й попоїсть мясива з жертви мирної, ся душа викорениться зміж людей своїх.

²² І рече Господь Мойсейові:

²³ Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Нїякого туку товарини, чи з овечок і кіз, не їсти мете.

²⁴ Тук із стерва і тук з того, що зьвір роздере, можна вам брати на потріб в усякій роботї, а їсти зовсїм вам не можна.

²⁵ Всяка бо душа, що їсть тук із скотини, котру приносять в огняну жертву Господеві, викорениться зміж людей своїх.

²⁶ І нїякої крові не їсти мете по всїх осадах ваших, чи з птаства чи із скотини.

²⁷ Всяка душа, що попоїсть якої крові, тая душа викорениться зміж людей своїх.

²⁸ І рече Господь Мойсейові:

²⁹ Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Хто приносить жертву мирну свою, мусить подати Господеві свій дар від жертви мирної своєї.

³⁰ Рука його подасть огняну жертву Господеві; тук з погруддєм мусить подати: погруддє, щоб принести його як жертву гойдану перед Господом.

³¹ І воскурить сьвященник тук на жертівнику, а погруддє буде Аронові й синам його.

³² А лопатку праву вашої жертви мирної оддавати мете як дар гойданий сьвященникові.

³³ Которий зміж синів Аронових приносить кров із мирної жертви і тук, тому буде лопатка права як пай.

³⁴ Погруддє бо гойданої жертви і лопатку жертвоприношення взяв я у синів Ізрайлевих від мирних жертов їх, та й оддав їх Аронові сьвященникові і синам його як вічну пайку їх від синів Ізрайлевих.

³⁵ Се пай мировання Аронові і пай мировання синам його від огняних жертов Господнїх, призначений їм з того дня, як допущено їх сьвященниками до служби Господеві,

³⁶ Котрого заповідав Господь синам Ізрайлевим давати їм того дня, як помазано їх: Установа віковічня в роди ваші.

³⁷ Се закон про жертву огняну, хлїбну і про жертву за гріх і про жертву за провину, і про жертву благальну і жертву мирну,

³⁸ Що заповідав Господь Мойсейові на Синай горі того дня, як велїв синам Ізрайлевим приносити дари Господеві, в степу Синай.

Голова 8

¹ І рече Господь Мойсейові:

² Возьми Арона й синів його з ним і шати і миро і бичка на жертву за гріх і два барани і кошик опрісноків,

³ І збери всю громаду до входу в соборний намет.

⁴ І вчинив Мойсей, як заповідав йому Господь, і зібралась громада до входу соборного намету.

⁵ І промовив Мойсей до громади: Ось що заповідав Господь учинити.

⁶ І велїв Мойсей приближитись Аронові і синам його, та й пообливав їх водою.

⁷ І надїв на його хитон, і підперезав його поясом, і окрив його верхньою ризою, і накинув на його оплїчника та й підперезав його мережаною крайкою наплїчника і підвязав на йому оплїчника;

⁸ І повісив на його нагрудника і положив на нагруднику урім і тумім.

⁹ І наложив кедар на голову йому, і причіпив до кедара, з переду його, золоту бляху, сьвяту диядему, так як заповідав Господь Мойсейові.

¹⁰ І взяв Мойсей мира, і помазав храмину і все, що було в нїй, і осьвятив її.

¹¹ І бризнув на жертівника сїм раз і помазав жертівника і всю посудину його.

¹² І злив мира на голову Аронові, та й помазав його, щоб осьвятити його.

¹³ І казав Мойсей приступити синам Ароновим, і повдягав їх у хитони, і попідперізував їх поясами, і понакладав на них клобуки: як заповідав Господь Мойсейові.

¹⁴ І привів бичка, що на жертву за гріх; і положили Арон і сини його руки свої на голову бичка, жертви за гріх.

¹⁵ І заколов його, і взяв Мойсей крові, і положив на роги жертівника з усїх боків пучкою своєю, і розгрішив жертівника; а кров вилив до стояла жертівника і осьвятив його, відправивши покуту за його.

¹⁶ І взяв увесь жир, що на тельбухах, і сальник на печінцї, й обидві нирки, і жир їх, і воскурив все те Мойсей на жертівнику.

¹⁷ Бичка же і шкіру його і мясиво його і кал його попалив на вогнї за табором; як заповідав Господь Мойсейові.

¹⁸ І привів ще барана на огняну жертву; і положили Арон і сини його руки свої на голову барана.

¹⁹ І заколов його, і побризкав Мойсей крові на жертівника з усїх боків.

²⁰ А барана подїлив на частки, і воскурив Мойсей голову і частки й жир; а тельбухи і ноги виполоскав у водї.

²¹ І пустив Мойсей димом усього барана на жертівнику: се було жертвопаленнє про любі пахощі, огняна жертва Господеві, як заповідав Господь Мойсейові.

²² І привів барана другого, барана посьвятного, і положили Арон і сини його руки на голову барана.

²³ І заколов його, і взяв Мойсей крові та й положив на пучку правого вуха Аронові, і на великий палець руки його правої, і на великий палець ноги його правої.

²⁴ І казав приступити синам Ароновим, і положив Мойсей крові на пучку в ушах їх правих, і на великий палець рук їх правих, і на великий палець ніг їх, і набризкав Мойсей крові на жертівника з усїх боків.

²⁵ І взяв жир і курдюк і ввесь жир, що на тельбухах і сальник на печінцї, й обидві нирки і жир їх, і лопатку праву.

²⁶ А з кошика опрісноків, що стояли перед Господом, узяв одного опріснока і одного коржа хлїба олїйного та й одну ладку, і положив на масні куснї і на праву лопатку;

²⁷ І передав усе разом на руки Аронові і на руки синам його, і принїс гойдану жертву перед Господом.

²⁸ І взяв те Мойсей з рук їх та й пустив з димом на жертівнику всепалення: була се жертва посьвятна на любі пахощі, огняна жертва Господеві.

²⁹ І взяв Мойсей погруддє і принїс жертву гойдану перед Господом; була се частка Мойсейова від посьвятного барана, як повелїв Господь Мойсейові.

³⁰ І взяв Мойсей оливи до помазання та крові, що була на жертівнику, і покропив Арона, одїж його і одїж синів його з ним, і осьвятив Арона і одїж його, і синів його і одїж синів його з ним.

³¹ І рече Мойсей Аронові й синам його: Зваріть мясиво коло входу в соборний намет і з’їжте його там із хлїбом, що в кошику для жертви посьвятної, як я велїв, казавши: Арон і сини його їсти муть.

³² Останок же з мясива і тук мусите спалити вогнем.

³³ Від входу ж у соборний намет не відходити мете сїм день, аж поки не скінчаться днї жертви посьвятної: бо сїм день буде він висьвячувати вас.

³⁴ Як чинив сьогоднї, заповідав Господь чинити, щоб відбути покуту за вас.

³⁵ І жити мете коло входу в соборний намет і день і ніч сїм діб, і пильнувати мете заповідї Господнї, щоб не померти вам; так бо наказано менї.

³⁶ І вчинили Арон і сини його все, що заповідав Господь через Мойсейя.

Голова 9

¹ І сталось на восьмий день, покликав Мойсей Арона й сини його і мужі громадські Ізрайлеві, і каже Аронові:

² Возьми про себе молоде теля на жертву за гріх та барана без скази на всепаленнє, та й принеси перед Господа.

³ А до синів Ізрайлевих промовляти меш кажучи: Возьміть козла на жертву за гріх, а теля й ягня, однолітків, без скази на жертвопаленнє.

⁴ Та бугая та барана на мирну жертву, щоб жертвувати перед Господом; і жертву хлїбну, замішану на олїї; сьогоднї бо Господь явиться вам.

⁵ І принесли те, що повелїв Мойсей, перед соборний намет, і приступила вся громада і стала перед Господом.

⁶ І рече Мойсей: Ось те, що заповідав Господь вам чинити; і явиться вам слава Господня.

⁷ І рече Мойсей Аронові: Приступи до жертівника та принеси твою жертву за гріх і жертву всепалення, і зроби покуту за себе і за людей; і жертвуй приноси людські і зроби покуту за них, як заповідав Господь.

⁸ І приступив Арон до жертівника, і заколов теля жертву за гріх, що було за його.

⁹ І подали сини Аронові кров йому, і вмочив він пальця свого в кров і положив на роги жертівника, і вилив кров до стояла жертівника.

¹⁰ А жир і нирки і сальник од печінки жертви за гріх пустив з димом на жертівнику, як заповідав Господь.

¹¹ А мясиво й шкіру спалив на вогнї за табором.

¹² І заколов всепаленнє; і подали сини Аронові кров йому, і покропив нею жертівника з усїх боків.

¹³ І жертву всепалення подали йому, з частками її, і голову, і пустив з димом на жертівнику.

¹⁴ І виполоскав тельбухи й ноги та й пустив з димом на жертівнику.

¹⁵ І принїс жертву від людей, і взяв козла жертву за гріх, що був за людей, і заколов його, і принїс його жертву за гріх, так само як перву.

¹⁶ І принїс жертву огняну і жертвував по установі.

¹⁷ І принїс жертву хлїбну, і сповнив нею руки свої та й пустив з димом на жертівнику, опріч ранїшної огняної жертви.

¹⁸ І заколов бугая, та барана, жертву мирну, що була за люде. І подали сини Аронові крові йому, і окропив нею він жертівника з усїх боків.

¹⁹ І взяв тук із бугая та з барана, курдюк і те, що вкриває тельбухи і нирки і чепець з печінки;

²⁰ І положили тук на погруддє, і він пустив з димом на жертівнику.

²¹ І куснї погруддя і праву лопатку принїс Арон як гойдану жертву перед Господом, так як велїв Мойсей.

²² Тодї зняв Арон руки до людей, і благословив їх; та й зійшов униз після того, як принїс жертву за гріх і жертву всепалення і жертву мирну.

²³ І ввійшли Мойсей та Арон у соборний намет; і вийшли та й благословили людей. І явилася слава Господня всьому людові.

²⁴ І вийшло поломя сперед Господа, і пожерло на жертівнику жертву всепалення й куснї жиру; і вбачали всї люде, і загукали з радощів та й попадали на лиця свої.

Голова 10

¹ І взяли сини Аронові, Надаб і Абігу кожен кадильницю свою та положили жару в них, і посипали на жар кадила та й почали приносити перед Господом огонь чужоземнїй, чого він їм не заповідав.

² І вийшло сперед Господа поломя та й пожерло їх, і померли вони перед Господом.

³ І рече Мойсей Аронові: Оце ж і сталось те, що глаголав Господь: В тих, що приближаються до мене, осьвячусь, і перед усїм народом прославлюсь.

⁴ І мовчав Арон. І покликав Мойсей Мизаїла та Ельзафана, синів Узіїла, дядька Аронового, і сказав їм: Приступіть і винесїть братів ваших із сьвятинї за табір.

⁵ І приступили вони, та й віднесли їх у хитонах їх за табір, як повелїв Мойсей.

⁶ І рече Мойсей Аронові і Елеазарові й Ітамарові, синам його: Клобуків з голов ваших не скидайте і одежі вашої не шарпайте, щоб не померти вам, і Господь не розлютився на всю громаду; а нехай ваше браттє, ввесь дом Ізрайлів плачуть за погорівшими огнем, що запалив Господь.

⁷ Із входу в соборний намет не виходити мете, щоб не вмерти вам; бо миропомазаннє Господнє на вас. І вчинили вони по слову Мойсейовому.

⁸ І рече Господь Аронові:

⁹ Вина й хмелевих напитків не пий, нї ти сам нї сини твої з тобою, як треба вам увійти в соборний намет, щоб не вмерти вам. Установа віковічна в роди ваші,

¹⁰ І щоб розбирати вам між тим, що сьвяте, і тим, що не сьвяте, між тим, що чисте, і що не чисте, 11 . І навчати синів Ізрайлевих всїх установ, що дав їх Господь вам через Мойсея.

¹² І рече Мойсей Аронові й Елеазарові й Ітамарові, синам його, що зостались: Возьміте приніс хлїбний, що зіставсь од огняної жертви Господньої та й їжте його прісним коло жертівника; се бо велика сьвятощ.

¹³ І їсти мете його в сьвятому місцї: бо се пай твій і пай синів твоїх з огняних жертов Господеві; так бо заповідано менї.

¹⁴ Погруддє ж жертви гойданої і лопатку жертви підношеної мусите їсти на чистому місцї, ти й сини твої й дочки твої з тобою: се бо пай твій і пай синів твоїх, призначений із жертов мирних у синів Ізрайлевих.

¹⁵ Лопатку жертви підношеної і грудину жертви гойданої, пускаючи з димом жир, мусите приносити вкупі з огняними жертвами, щоб гойдати їх як жертву гойдану перед Господом, і буде се тобі і синам твоїм з тобою пай віковічнїй: так бо заповідав Господь.

¹⁶ І Мойсей шукав пильно козла, що принесено як жертву за гріх, аж се його спалено. І розгнївався на Елеазара та Ітамара, синів остальнїх Аронових і рече:

¹⁷ Чом не ззїли ви жертви за гріх на місцї сьвятому? се ж бо сьвятощ між сьвятощами, і він дав се вам, щоб узяли на себе гріхи громади та спокутували їх перед Господом.

¹⁸ Ось крові з неї не внесено в сьвятиню; доконьче треба було вам ззїсти її в сьвятинї, як повелївав я.

¹⁹ І сказав Арон до Мойсея: Дивись, приносили вони сьогоднї жертву свою за гріх та всепаленнє своє перед Господом, і таке лучилось менї! А коли б я сьогоднї їв жертву за гріх, чи гаразд воно було би в очах Господа?

²⁰ Вислухав се Мойсей, і було се добре в очах його.

Голова 11

¹ І рече Господь Мойсейові й Аронові:

² Промовте до синів Ізрайлевих і скажіть їм: Оце така скотина, що можна вам їсти з усьої скотини, що є на землї:

³ Усяку скотину, що в неї ратицї розколені і між ратицями розколина глибока і вона ремигає, таку можна вам їсти.

⁴ Ось яких тільки неможна вам їсти з тих, що ремигають, а ратицї в них роздїлені: верблюда, дарма що ремигає, та ратицї у його нероздїлені; нечистий він вам буде.

⁵ І крілика, що хоч і ремигає, та немає копит роздїлених; нечистий він вам буде;

⁶ І зайця, що ремигає, та немає ратиць роздїлених; нечисий він вам буде.

⁷ І свиню, що хоч у неї ратицї розколені та й зовсїм розколені ратицї, але вона не ремигає; нечиста вона вам буде.

⁸ Мясива їх не їсти мете, падалї ж їх не торкати метесь; нечисті вони вам будуть.

⁹ З усього ж, що в водах, можна вам їсти: все, що має сплавки і луску, що в водах, у морях і в ріках, можна вам їсти;

¹⁰ А все, що немає сплавок і луски в морях і ріках, усе, що кишить у водах, і всяка животина, що в морю, вони будуть вам гидотою.

¹¹ І гидкі вони мусять бути вам: мясива їх не їжте і падаль їх уважайте за гидоту.

¹² Усе, що без сплавок і луски в водї, буде гидотою вам.

¹³ Оце ж ті, що вважати мете гидкими з птаства; неможна їх їсти, вони гидь: орел, коршак, і морський орел,

¹⁴ І пугач, і сокіл з породою його,

¹⁵ І всякий ворон з породою його.

¹⁶ І стровус, і чайка, і яструб з породою його.

¹⁷ І сова, і рибалка та ібис,

¹⁸ І лебедь, і пеликан, і сич,

¹⁹ І бузьок і чапля з породою її, й вудвод, і нетопир.

²⁰ Усе крилате, і ходюче на чотирох, гидота вам буде.

²¹ Тільки тих можна їсти зміж усьої крилатої животини, що ходить на чотирох ногах: що має литки над ногами, щоб скакати по землї.

²² Ось яких ізміж їх можна вам їсти: сарану з породою її, коники всякі, і скакуни всякі з породою їх, та хрущі всякі з породою їх.

²³ А всяка инша крилата животина, що на чотирох ногах, буде гидотою вам.

²⁴ І від них нечистими робити метесь: хто торкнеться стерва їх, нечистим стане до вечора.

²⁵ І хто нести ме частку трупа їх, мусить випрати одїж свою, і буде нечистим до вечора.

²⁶ Всяка скотина, що має ратицї та не зовсїм розколені ратицї і не ремигає: гидота вам; хто торкнеться об неї, буде нечистим.

²⁷ І все ходюче на лапах між усїм животним, що на чотирох ногах, нечисте вам буде; хто торкнеться об трупа їх, буде нечистий до вечора.

²⁸ А хто нїс їх трупа, мусить випрати одїж свою і буде нечистий аж до вечора; нечисті вони вам.

²⁹ І сї нечисті вам з животини лазючої по землї: кріт, і миш, і ящірка з породою своєю,

³⁰ І анака, і коах, і летах, і хомет, і хамелон,

³¹ Сї нечисті вам зміж усїх повзючих; хто торкнеться об них здохлих, кожен буде нечистий аж до вечора.

³² І все, на що одно з них впаде, коли воно здохле, буде нечисть; усяка посудина деревяна, чи одїж, чи шкіра, чи торба, чи знаряддє яке, що ним що робиться, треба класти в воду і будуть нечисті до вечора, а потім чисті будуть.

³³ І всяка посудина черепяна, що до неї впаде которе з них: усе, що є в нїй, буде нечистим, а її треба розбити.

³⁴ І всяка їда, що їдять, коли хлюпне на неї вода з такої посудини, буде нечиста: і всякий напиток, що пють його, буде в такій посудинї нечистим.

³⁵ І все, на що впаде частина трупу їх, нечистим стане; піч і припічок мусять розібрати; нечисті вони, і нечисті мусять бути вам.

³⁶ Тільки криниця та колодязь, та всякий водозбір, чисті будуть; хто ж торкнеться об їх трупа, буде нечистий.

³⁷ А коли впаде частка їх трупа на яке посїяне насїннє, що треба сїяти, чисте буде воно.

³⁸ А коли в водї намочено насїннє, та впаде частина трупа їх на його, нечистим буде воно вам.

³⁹ А коли здохне яка скотина, що можна вам їсти, хто торкнеться падла її, буде нечистий аж до вечора.

⁴⁰ І хто нїс падло її, мусить випрати одїж свою, і буде нечистий аж до вечора.

⁴¹ І кожне з гаду повзаючого по землї, се гидь; неможна його їсти.

⁴² Все що повзає на череві, і все що ходить на чотирох, і все многоножне між всякою животиною, що повзає по землї, не їсти мете, вони бо гидота.

⁴³ Не паскудьте себе жадною повзаючою животиною, і не робіть себе нечистими через них, щоб не опоганитись вам ними.

⁴⁴ Я бо Господь, Бог ваш; тим то й осьвячуйте себе і будьте сьвятими, я бо сьвятий. І не опоганюйте себе животиною, що повзає по землї.

⁴⁵ Я бо, Господь, вивів із Египецької землї вас, щоб вашим Богом бути, і мусите бути сьвятими: я бо сьвятий.

⁴⁶ Се закон про скотину, і про птаство, і про всяку животину, пливаючу у водї і про животину повзаючу по землї,

⁴⁷ Щоб робити ріжницю між нечистим і чистим, і між животиною їдомою і животиною, що не можна їсти.

Голова 12

¹ І рече Господь Мойсейові: Промов до синів Ізрайлевих і кажи:

² Коли жінка буде при надїї і вродить хлопятко, так нечистою буде вона сїм день; як у днї нечистої недуги буде вона нечистою.

³ А восьмого дня обріжуть крайню шкірочку в його.

⁴ І трийцять три днї мусить вона пробувати в кровочищенню своїм, нї до чого сьвятого не доторкатись, і до сьвятинї не приходити, покіль минуться днї очищення її.

⁵ А коли вродить дївчатко, нечистою буде два тижнї, як в днї нечистої недуги своєї, і шістьдесять шість день перебувати мусить дома в кровочищенню своїм.

⁶ Як же сповняться днї очищення її, за сина чи за доньку, мусить принести ягня річняка на всепаленнє та голубеня чи горлицю на жертву за гріх до входу в соборний намет сьвященникові.

⁷ І принесе він се перед Господом і відправить покуту за гріх її та й очистить од кровотоку її. Се закон для роджаючих, чи буде хлопятко чи дївчинка.

⁸ А коли не спромога її на дрібну скотину, дак мусить вона взяти пару горлиць або пару голубенят, одно про всепаленнє і одного про жертву за гріх. І відбуде сьвященник покуту за гріх її і очиститься.

Голова 13

¹ І рече Господь Мойсейові та Аронові:

² Коли буде під шкірою на тїлї чоловіка напухлина, чи струп чи пляма, і буде на шкірі тїла його болячка, так мусять привести його до Арона, сьвященника, або до которого з синів його, сьвященників.

³ І огляне сьвященник болячку під шкірою на тїлї, і як волоссє над болячкою побілїє і болячка буде глубше як шкіра тїла, то се проказа. І оглянувши його, обявить сьвященник нечистим його.

⁴ А коли тільки пляма під кожою тїла його побілїє і не буде глибша вона як шкіра, і волоссє не побілїє, тодї зачинить сьвященник того, у кого є болячка, на сїм день.

⁵ Та й огляне його сьвященник семого дня, і побачить, що болячка не змінилась, не роскинулась по шкірі, так зачинить його сьвященник на сїм день удруге.

⁶ А як огляне його сьвященник семого дня удруге, і поблїдла болячка і не розкинуло її по шкірі, то обявить його сьвященник чистим: се струп; і мусить випрати одїж свою, і буде чистий.

⁷ Коли ж буде розкидати струпи по кожі після того, як оглянув його сьвященник і обявив чистим, так нехай покажеться сьвященникові в друге;

⁸ Огляне ж його сьвященник, і побачить, що струп розкинувся по кожі, то нечистим обявить його сьвященник: се проказа.

⁹ Коли буде на людинї проказа, так нехай приведуть її до сьвященника.

¹⁰ І огляне його сьвященник, і побачить, се пухлина біла на кожі і побілїв від неї волос на кожі, і дике мясиво на пухлинї,

¹¹ То се проказа застаріла на кожі тїла його, і нечистим обявить його сьвященник; і зачинить його, бо людина нечиста.

¹² Коли ж обкине кожу проказа і вкриє проказа всю кожу недужого з голови до ніг, куди б і не глянули очі сьвященника;

¹³ І сьвященник огляне його, і бачить, що проказа все тїло його вкрила, так обявить людину чистою; коли вся вона побілїла, то людина чиста.

¹⁴ Коли ж показується на їй дике мясиво, людина нечиста.

¹⁵ І як побачить сьвященник дике мясо, то нечистою обявить людину; мясо дике нечисте: се проказа.

¹⁶ Коли ж зміниться мясиво дике й стане біле, так мусить людина показатися сьвященникові;

¹⁷ І огляне її сьвященник, та й побачить що болячка білою стала: то чистим обявить сьвященник того, в кого болячка: він чистий.

¹⁸ Так само, коли буде боляк на тїлї, під шкірою його, та й загоїться,

¹⁹ А на місцї боляка зробиться пухлина біла, чи біло-червонява пляма, то має показатись сьвященникові;

²⁰ І огляне його сьвященник, та й побачить, що воно глибше кожі і волос на йому взявся білим, так нечистим обявить його сьвященник: се недуга прокази, що показалась в болячцї.

²¹ І огляне людину сьвященник, та й побачить, що нема на кожі волосу білого і пляма не нижше кожі, так зачинить людину сьвященник на сїм день.

²² А коли розкинеться пляма по кожі, то нечистим обявить його сьвященник: се хороба.

²³ Коли ж на свойму місцї останеться пляма, не розкинувшись, так се пруг чиряка; і чистою обявить людину сьвященник.

²⁴ Або коли на кожі тїла буде опечина від огню, і зробиться з опечини пляма біло-червонява або біла,

²⁵ І огляне людину сьвященник, і побачить, се побілїв волос на плямі і на погляд вона глибше від кожі, то се проказа; вона взялась на опечинї, і нечистою обявить людину сьвященник: се болячка прокази,

²⁶ А як огляне її сьвященник, і побачить, що нема на плямі білого волосся, та не глибше кожі вона, та блїда, так зачинить людину сьвященник на сїм день.

²⁷ І огляне її сьвященник на семий день; коли роскинулось по кожі, так нечистою обявить людину сьвященник: се болячка прокази.

²⁸ Коли ж на свойму місцї останеться пляма, і не розкинуло її по кожі і сама блїда, так се пухлина опеченого місця, і чистою обявить людину сьвященник; бо се пруги опеченого місця.

²⁹ І коли в чоловіка чи в жінки яка болячка на голові чи на бородї,

³⁰ І сьвященник огляне, та й побачить, що вона глибше від кожі і на їй волоссє жовтовате, тонке, то нечистою обявить людину сьвященник: се пархи, се проказа на голові, чи на бородї в людини.

³¹ І як огляне сьвященник паршиву болячку, та й побачить, що вона не глибше кожі і нема на їй чорного волосу, так зачинить сьвященник паршивого на сїм день.

³² І коли огляне сьвященник паршиву болячку семого дня, та й побачить, що не роскинуло пархи, і нема на них волосу жовтявого, і на погляд пархи не глибші від кожі,

³³ То нехай обстрижеться; але пархів нехай не стриже; і сьвященник зачинить на сїм день удруге.

³⁴ І огляне сьвященник пархи на семий день, та й побачить, що не розкинулись пархи по кожі, і на погляд не глибше вони кожі, так обявить людину чистою сьвященник; і випере вона одїж свою, та й буде чиста.

³⁵ А коли після того, як очиститься, стане розкидати пархи по кожі,

³⁶ І сьвященник огляне його, та й побачить, що пархи розкинулись по кожі, то не буде сьвященник шукати волосу жовтявого: нечиста се людина.

³⁷ А коли, на його погляд, пархи остались на місцї, і волос чорний поріс по них, то вигоїлась людина з пархів; чиста вона, і чистою обявить її сьвященник.

³⁸ Так само коли в чоловіка чи в жінки появляться на кожі тїла їх плїші, біляві плями,

³⁹ І сьвященник огляне їх, та й побачить, що на кожі тїла їх бліді, біляві плями, то се лишай, що показався на кожі: се чиста людина.

⁴⁰ А коли в кого повилазить волоссє, то лисоголовий він: він чистий.

⁴¹ І коли вилїзе волоссє спереду на голові, то він лисий: чист він.

⁴² Коли ж на лисинї переднїй або заднїй будуть біло-червонясті плїші, то се проказа на переднїй або заднїй лисинї в його.

⁴³ І огляне його сьвященник, і побачить, що напухлина недуги біло-червоняста на лисинї його переднїй або заднїй така, якою показується проказа на кожі тїла,

⁴⁴ То він чоловік прокажений: нечистий він, і сьвященник мусить обявити його зовсїм нечистим: язва його на голові його.

⁴⁵ І одїж прокаженого, в кого недуга, мусять порозбирати, і голова його мусить бути непокрита, і по бороду мусить він закутатись, і кричати ме він: нечистий, нечистий!

⁴⁶ Докіль болїсть його, буде він нечистим; він нечистий: самотою жити мусить він; за табором оселя його.

⁴⁷ Коли й на одежинї буде яка зараза, на вовняній, чи на одежинї льняній;

⁴⁸ Чи на основинї, чи на переплїтцї^[1] льняній чи вовняній, чи на смушах, чи на якій кожушинї,

⁴⁹ І чи буде зараза зеленява, чи червоняста на одежинї, на шкірі, чи на основинї, чи на переплїтцї, чи на якій роботї кожушній, се хороба прокази, і мусять показати сьвященникові.

⁵⁰ І огляне сьвященник заразу, та й зачинить те, на чому хороба, на сїм день.

⁵¹ І коли побачить заразу семого дня, що вона розкинулась по одежинї, чи по основинї, чи по переплїтцї, чи по шкірі, та що нї було б зроблене із шкіри, се хороба та пожираюча проказа: се язва, нечисте воно.

⁵² І мусить спалити одежину, чи основину, чи переплїтку, чи вовняне, чи льняне, чи яка б нї була робота шкіряна, що зараза на нїй: бо се проказа пожираюча: на вогнї мусять спалити.

⁵³ А як огляне сьвященник, і побачить, що проказа не розкидається по одежинї, чи по основі, чи по переплїтцї, чи по якій роботї шкіряній,

⁵⁴ То звелить сьвященник, щоб випрали те, на чому зараза, та й зачинить його на сїм день удруге.

⁵⁵ І огляне сьвященник, після того як виперуть, і побачить, що не змінилась видом проказа, хоч і не розкинулась, то нечисте воно; в огнї спалити мусиш його: струпішіє воно, ча на лицевій чи на виворітнїй сторонї.

⁵⁶ А коли огляне сьвященник, і побачить, що зараза поблїдла після прання, так мусить віддерти її від одежини, чи від шкіри, чи від основини, чи від переплїтки.

⁵⁷ Коли ж покажеться вона знов на одежинї, чи на основинї, чи на тканю, чи на якій роботї шкіряній, то се повстаюча зараза; на огнї мусиш те спалити, на чому зараза;

⁵⁸ Одежину ж, чи основину, чи переплїтку, чи яку роботу шкіряну мусиш випрати. Коли зараза минеться, так випрати вдруге, і буде чисте.

⁵⁹ Се закон про хороби прокази на вовняній одежинї, чи на льняній, чи на основинї, чи на втоцї, чи на якій роботї шкіряній, щоб обявити їх чистими або нечистими.

Голова 14

¹ І рече Господь Мойсейові:

² Се буде законом для прокажених в день очищення його,

³ Приведуть його до сьвященника, і вийде сьвященник геть із табору, і огляне сьвященник, і побачить, що вигоїлась проказа в прокаженого.

⁴ І звелить сьвященник взяти для того, хто має очиститись, пару птиць живих і чистих і дерева кедрового та кармазину й гисопу.

⁵ І звелить сьвященник заколоти одну птицю в черепяній посудинї над живою текучою водою.

⁶ Живу ж пташку візьме і дерево кедрове й кармазин і гисоп та й умочить все те і живу пташку в кров зарізаної пташки над живою водою.

⁷ І бризне на того, хто очищається од прокази, сїм раз, та й обявить його чистим, і випустить живу пташку в поле.

⁸ І повипирає той, хто очищається, одїж свою, і обстриже волоссє на собі, і сам викупається в водї; і він чистий. А тодї вже можна йому прийти в табір, та мусить прожити знадвору намету свого сїм день.

⁹ І станеться на семий день, що обстриже він волоссє на собі і бороду свою й брови свої. Все волоссє на собі мусить пообстригати; і повипирає одїж свою, і викупає все тїло своє в водї, і стане чистий.

¹⁰ А на восьмий день візьме двойко ягнят без скази й одно ягня, овечку однолітку без скази та три десятинї ефи муки на приніс, змішаної з олїєю, та один лог олїї.

¹¹ І поставить сьвященник, котрий очищає, людину що очищається, і се все перед Господом коло входу в соборний намет.

¹² І візьме сьвященник ягня одно та й принесе його як жертву за провину з логом^[2] олїї, і принесе їх як жертву гойдану перед Господом.

¹³ І заколе ягня в тому місцї, де заколюють жертву за гріх і жертву всепалення, в місцї сьвятому; бо як жертва за гріх, так буде і жертва за провину сьвященникові; велика сьвятощ.

¹⁴ І візьме сьвященник крові з жертви за провину, та й положить на пучку правого вуха в того, що очищається і на великий палець на правій нозї його.

¹⁵ І візьме сьвященник од лога олїї та й наллє собі на лїву долоню.

¹⁶ І вмочить сьвященник палець свій правий в олїю, що в лївій долонї його, та й бризне олїї пальцем своїм сїм раз перед Господом.

¹⁷ З олїї ж, що зісталась в руцї його, дасть сьвященник на пучку правого вуха того, кого очищає, і на великий палець правої руки його і на великий палець правої ноги його, і на кров із жертви за провину.

¹⁸ Що ж зістанеться олїї, що в руцї сьвященника, виллє він на голову тому, кого очищає, і спокутує сьвященник гріхи його перед Господом.

¹⁹ І принесе сьвященник жертву за гріх і спокутує гріхи того, кого очищає од нечистї його; а потім заколе жертву всепалення.

²⁰ І принесе сьвященник жертву всепалення і жертву хлїбну на жертівнику. І так спокутує сьвященник гріхи його; і стане той чистий.

²¹ А коли він убогий і не спроможеться, так візьме одно ягня на жертву за провину і жертву гойдану, щоб спокутувати гріх свій, та десятину муки, перемішану з олїєю, на хлїбну жертву, та лог олїї;

²² Та пару горлиць або пару голубенят, по спромозї своїй, і буде одно про жертву за гріх, а друге про всепаленнє.

²³ І принесе їх на восьмий день свого очищення сьвященникові до входу в соборний намет перед Господом.

²⁴ І візьме сьвященник ягня, що на жертву за провину, та лог олїї, і принесе сьвященник жертву гойдану перед Господом.

²⁵ І заколе ягнятко, що на жертву за провину, і візьме сьвященник крові від жертви за провину, і положить на пучку правого вуха в того, кого очищає і на великий палець на руцї його правій, і на великий палець на нозї його правій.

²⁶ І зіллє сьвященник олїї на лїву руку свою;

²⁷ Та й бризне сьвященник правим пальцем своїм олїї, що на лївій долонї його, сїм раз перед Господом.

²⁸ З олїї ж, що зісталась на долонї його, положить сьвященник на пучку правого вуха в того, кого очищає, та на великий палець на правій руцї його, та на великий палець на правій нозї його, на місце крові жертви за провину.

²⁹ Що ж останеться олїї на долонї сьвященника, виллє він тому, кого очищає, на голову, і спокутує сьвященник за його перед Господом.

³⁰ І принесе той одну з горлиць або з голубенят, на що спроможеться,

³¹ По спромозї: одно як жертву за гріх, а друге на всепаленнє вкупі з хлїбною жертвою. І відбуде сьвященник покуту за того, кого очищає, перед Господом.

³² Се закон про того, хто хорий від прокази, хто очищаючись не спроможеться на те, що приписано.

³³ І рече Господь Мойсейові:

³⁴ Як прийдете в Канаан землю, що сам я надїлю вам у державу, і як нашлю болячки заразливі в будинки землї тої, що буде ваша.

³⁵ Мусить прийти той, чий будинок, й обявити сьвященникові так: щось таке, наче проказа, виявилось у мене в будинку.

³⁶ І звелить їм сьвященник очистити будинок, перш нїж увійде сьвященник оглядати болячку, щоб не стало нечистим усе в будинку, а потім увійде сьвященник, щоб оглянути будинок.

³⁷ І огляне він, та й побачить, що зараза на стїнах у будинку: западини веленяві або рудяві, і на погляд вони глибше стїни,

³⁸ То вийде сьвященник із будинка до входу в будинок, і замкне будинок на сїм день.

³⁹ І вернеться сьвященник семого дня та й огляне, і се роскидується зараза по стїнах у будинку,

⁴⁰ То скаже сьвященник повиймати каміннє, що на йому зараза, та й викинути за го́родом, у місце нечисте.

⁴¹ А будинок скаже обшкробати в серединї по всїх боках будинка, і висиплють обшкробану глину за городом, на місце нечисте.

⁴² І наберуть иншого каміння та й принесуть замість викинутого каміння, і візьмуть иншої глини та й обкинуть будинок.

⁴³ Коли ж ізнов покажеться зараза, та й стане розростатись в будинку послї того як виймуть каміння та обшкробають будинок та обкинуть його глиною,

⁴⁴ Тодї ввійде сьвященник та й огляне; а коли побачить, що порозкидало заразу по будинку, то се в’їдлива проказа на будинку: нечистий він.

⁴⁵ І велить зруйнувати будинок, каміннє його, дерево його і всю глину його, та й повиносити за го́род, у місце нечисте.

⁴⁶ Хто ж приходив у будинок якого дня, як замкнено його, буде нечистий аж до вечора.

⁴⁷ А хто спав у будинку, мусить випрати одїж свою, і хто їв у будинку, мусить випрати одїж свою.

⁴⁸ Коли ж прийде сьвященник та й огляне, і се не розкидає нечистї по будинку послї того, як обкинуто будинок глиною, так чистим обявить сьвященник будинок: вигоїлась бо зараза.

⁴⁹ Та мусить він принести на очищеннє будинка дві птицї та дерева кедрини і кармазину й гисопу.

⁵⁰ І заріже одну птицю в посудинї черепяній над водою текучою;

⁵¹ І візьме дерево кедрину і гисоп і кармазин і птицю живу, та й умочить їх у кров птицї зарізаної, та в текучу воду, та й покропить будинок сїм раз.

⁵² І очистить будинок птичою кровю й водою текучою і птицею живою й деревом кедриною й гисопом і кармазином;

⁵³ І випустить він птицю живу за городом у поле. І так спокутує він будинок, і буде він чистий.

⁵⁴ Се встанова про всякі болячки заразливі і про пархи.

⁵⁵ І про заразу на одїж і будинки, і про опухлину й про солуди й про плями, щоб навчати, в які днї будуть обявляти нечистим і в які обявляти чистим. Се встанова на проказу.

Голова 15

¹ І рече Господь Мойсейові та Аронові:

² Промовте до синів Ізрайлевих і кажіть їм: Як буде в кого течи з тїла його, через течиво своє він стане нечистим.

³ І се буде нечисть його в течиві його, чи то випускає тїло течиво своє, чи задержує тїло течиво своє, се нечисть.

⁴ Усяке ложе, що на його лягає течивний, буде нечисте, і всяка річ, що на неї сїдає він, буде нечиста.

⁵ І хто торкнеться об ложе його, мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і буде нечистим до вечора.

⁶ І хто сїв на знаряддє, що на йому седїв течивний, мусить випрати одїж свою та викупатись в водї, і буде нечистим до вечора.

⁷ І хто торкнеться об тїло течивого, мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і буде нечистим до вечора.

⁸ І коли плюне течивий на чистого, той мусить випрати одїж свою, та викупатись у водї, і буде нечистим до вечора.

⁹ І всяке сїдало на возї, що їхав на йому течивий, буде нечисте.

¹⁰ І кожне, що торкнеться об що б нї було спід його, нечисте буде до вечора.

¹¹ А хто таке підніме, мусить випрати одїж свою, і буде нечистим до вечора. І до кого торкнеться течивий не обмивши рук, мусить випрати одїж свою, та викупатись у водї, і буде нечистий до вечора.

¹² І ту посудину черепяну, що до неї торкнеться течивий, мусять розбити, а всяку посудину деревяну мусять вимити в водї.

¹³ І коли течивий очищається від течива свого, нехай одлїчить собі сїм день про своє очищеннє, і мусить випрати одїж свою, і викупати тїло своє в водї текучій, і стане чистий.

¹⁴ А на восьмий день візьме він собі пару горлиць, або пару голубенят і принесе перед Господа до входу в соборний намет, і оддасть їх сьвященникові.

¹⁵ І принесе їх сьвященник одно на жертву за гріх, а друге на всепаленнє, і спокутує сьвященник його перед Господом від течива його.

¹⁶ А коли в кого буде стїкати сїмя, мусить він викупати в водї все тїло своє, і буде нечистим до вечора.

¹⁷ І всяку одежину, і всяку шкіру, що капнуло на неї текуче сїмя, нехай виперуть у водї, і нечистими будуть ті речи до вечора.

¹⁸ І коли з жінкою ляже чоловік течивий сїмям, то вони мусять скупатись у водї, і будуть нечистими до вечора.

¹⁹ І коли буде течиво в жінки, та буде кров течивом на тїлї в неї, сїм день мусить вона бути відлученою в нечистотї своїй; і кожне, хто торкнеться до неї, нечисте буде до вечора.

²⁰ І все, на що ляже вона в нечистотї своїй, нечистим буде, і все, на чому вона сяде, нечистим буде.

²¹ І кожен, хто торкнеться об постель її, мусить повипирати одїж свою, і викупатись у водї, і нечистим буде до вечора.

²² І кожне, що торкнулось об яку річ, що на нїй седїла вона, мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і нечистим буде до вечора.

²³ І коли б що небудь було на постелї чи на речі, що на нїй седїла вона, коли хто торкнеться об його, нечистим буде воно до вечора.

²⁴ Коли ж хто ляже з нею, на йому буде нечисть її, і нечистим буде він до вечора, а всяке ложе, що на його ляже вона, буде нечистим.

²⁵ Так само жінка, коли буде в неї кровотіч кілька днїв позачас нечистоти її, чи то коли буде в неї кровотіч, як минув час нечистоти її, тодї буде у всї днї нечистого течива свого відлучена як в днї нечистоти своєї; нечиста вона.

²⁶ Всяке ложе, на котре лягає вона по всї днї течива свого, буде про неї як ложе чищення її; і всяка поставина, що на нїй сїдає вона, нечиста буде, як в час чищення її.

²⁷ І кожне, хто торкнеться їх, нечистим буде, і мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і нечистим буде до вечора.

²⁸ А коли одужає вона від кровотічі своєї, нехай одлїчить собі сїм день, і потім чистою стане.

²⁹ І візьме собі на восьмий день пару горлиць або пару голубенят і принесе їх сьвященникові до входу в громадський намет.

³⁰ І принесе в жертву сьвященник одно на жертву за гріх, а друге на всепаленнє. І так спокутує сьвященник за неї перед Господом задля нечистого течива її.

³¹ Сим робом будете ви держати синів Ізрайлевих оддалеки від їх нечистоти, щоб не вмирати їм у нечистотї своїй, опоганюючи виталище моє, що посеред них.

³² Се закон про течивого, і про того, в кого сїмя стїкає, що робить його нечистим,

³³ І про ту, що нездужає від чищення свого, і про тих, у кого течиво, чоловік чи жінка, і про чоловіка, що лягати ме з нечистою.

Голова 16

¹ І рече Господь Мойсейові по смерти двох синів Аронових, як померли наближившись перед Господа.

² І рече Господь Мойсейові: Промов до Арона, брата твого, щоб не входив по всяк час у сьвятинї за завісу, перед віко, що на скринї, щоб не вмерти йому; в хмарі бо обявлятись буду над віком.

³ От з чим входити мусить Арон у сьвятиню: з бичком про жертву за гріх та з бараном про всепаленнє.

⁴ Сьвященний хитон льняний надївати мусить і спідня одежа льняна мусять бути на тїлї його, і поясом льняним підперізуватись мусить, і завивало льняне мусить навивати: се одїж сьвята; і скупає у водї тїло своє і вдягнеться.

⁵ А від громади синів Ізрайлевих візьме двох козлів на жертву за гріх, та одного барана на всепаленнє.

⁶ І принесе Арон бичка як жертву за гріх, що буде за него, та й спокутує за себе і за дім свій.

⁷ І візьме обох козлів і поставить їх перед Господом до входу в громадський намет.

⁸ І кине Арон жереб про обох козлів: один жереб про Господа, а один жереб на відпущеннє.

⁹ І приведе Арон козла, що на його випав жереб про Господа, і принесе його як жертву за гріх.

¹⁰ А козла, що на його впаде жереб на відпущеннє, поставить живого перед Господом, щоб спокутувати на йому та пустити його в степ.

¹¹ І принесе Арон бичка, що на жертву за гріх, і що за него буде, і спокутує за себе і за дім свій, та й заколе бичка, що на жертву за гріх, і що буде за него.

¹² І візьме він кадильницю повну жару з жертівника перед Господом і набере повні руки пахущого кадила, на дрібно стовченого, та й понесе за завісу.

¹³ І посипле кадило на жар перед Господом, щоб хмара з кадила вкрила віко, що на сьвідченню, щоб не вмерти йому.

¹⁴ І візьме крові з бичка, та й бризне з пальця свого на віко, спереду, на схід соньця; а перед віком бризне сїм раз кровю з пальця свого.

¹⁵ І заколе козла про жертву за гріх, що буде за людей, і внесе кров його за завісу, і чинити ме з кровю його так само, як чинив з кровю бичка, і бризне на віко нею і перед віком.

¹⁶ І відправить покуту за сьвятиню задля нечистот у синів Ізрайлевих, і задля переступів їх по всїм гріхам їх; і те ж саме вчинить про соборний намет, що між ними, серед нечистот їх.

¹⁷ Тільки ж нїкого щоб не було в соборному наметї, коли він увійде покутувати в сьвятинї, аж коли вийде. І так відправить він покуту за себе і за дім свій і за всю громаду Ізрайлеву.

¹⁸ І вийде до жертівника, що перед Господом, і відправить покуту за його; і візьме крові з бичка й крові з козла, та й положить її на роги жертівника з усїх боків.

¹⁹ І бризне на його крові пальцем своїм сїм раз, і очистить його та осьвятить його від нечистот синів Ізрайлевих.

²⁰ А як скінчить покуту за сьвятиню, і за соборний намет, і за жертівник, так приведе козла живого.

²¹ І положить Арон обидві руки свої на голову козла живого та й признає над ним всї беззаконня синів Ізрайлевих і всї переступи їх, по всїм гріхам їх; і положить їх козлові на голову, та й випустить його рукою певного чоловіка в степ.

²² І понесе козел на собі все беззаконство їх у землю безлюдну; і випустить він козла в степ.

²³ І ввійде Арон у соборний намет і поздіймає одїж льняну, що понадївав, як входив у сьвятиню, та й покладе її там.

²⁴ І викупає в водї тїло своє в місцї сьвятому, та й надїє одїж свою; і вийде він та й принесе всепаленнє своє і всепаленнє людське, і спокутує за себе і за людей.

²⁵ А тук жертви за гріх пустить з димом на жертівнику.

²⁶ А той, хто вів козла на відпущеннє, мусить свою одїж випрати і тїло своє у водї скупати; потім можна йому ввійти в табір.

²⁷ А бичка, що на жертву за гріх, і козла, що на жертву за гріх, котрих кров внесено в сьвятиню на спокутованнє, винесуть геть із табору, та й спалять на вогнї шкіри їх, і мясиво їх і кал їх.

²⁸ А той, хто палити ме їх, нехай повипирає одїж свою та скупає в водї тїло своє; а потім можна йому ввійти до табору.

²⁹ І буде установою вам віковічньою: Семого місяця, на десятий день місяця, будете впокорювати душі ваші, і нїчого не робити, чи землянин, чи чужинець, що пробуває між вами.

³⁰ У той бо день покутувати ме сьвященник за вас, щоб очистити вас; будете чисті перед Господом од усїх провин ваших.

³¹ Субота на спочинок буде про вас, і мусите впокорювати душі свої: установа віковічня.

³² Буде ж покутувати такий сьвященник, що його помазано, і що сьвятять його, щоб служив сьвящену службу намість отця його; вдягати меться він в шати льняні, сьвященні шати;

³³ І покутувати ме за сьвятиню, і за соборний намет, і за жертівник відправить покуту, і за сьвященників і за ввесь люд громадський, зробить покуту.

³⁴ І буде се в вас установою віковічньою, щоб роблено покуту за синів Ізрайлевих, за всї провини їх раз в рік. І вчинив Мойсей так, як заповідав йому Господь.

Голова 17

¹ І рече Господь Мойсейові:

² Промов до Арона та до синів його і скажи їм: Ось що заповідав Господь глаголючи:

³ Хто б то нї був із дому Ізрайлевого, що заколов би вола, чи ягня, чи вівцю, чи козу в таборі, або хто б заколов за табором,

⁴ Та не принїс його до входу громадського намета на жертву Господеві перед храминою Господньою, тому чоловікові буде полїчена кров за гріх: кров пролив він, і викорениться чоловік той зміж люду свого;

⁵ Се для того, щоб сини Ізрайлеві приносили жертви свої, що заколюють їх у чистому полї, щоб вони подавали їх Господеві до входу в громадський намет сьвященникові, та заколювали їх як жертви мирні Господеві.

⁶ І кропити ме сьвященник кровю на жертівник Господень коло входу в соборний намет і пускати ме з димом тук про любі пахощі Господеві.

⁷ І не приносити муть уже потім жертви ідолам, з котрими блудно ходять. Установою віковічною буде се їм у роди їх.

⁸ І промовиш їм іще: Хто б то нї був, чи з дому Ізрайлевого, чи з приходнїв, що між вами, що приносити ме всепаленнє чи жертву,

⁹ І не подасть до входу в громадський намет на приніс Господеві, викорениться чоловік той із між людей своїх.

¹⁰ І хто б то нї був із дому Ізрайлевого, чи з приходнїв, що пробувають між вами, хто їсти ме яку б то нї було кров, проти людини, що їсть кров, поверну лице моє і викореню її зміж людей.

¹¹ Бо в крові душа тїла, і призначив я її для жертівника, щоб роблено покуту за душі ваші; кров бо се, що чинить покуту за душу.

¹² Тим же то глаголав я Ізрайлевим синам: Нї одна душа зміж вас нехай не їсть крові; і приходень, що пробуває між вами, нехай не їсть крові.

¹³ І хто б то нї був між синами Ізрайлевими, чи між приходнями, що між вами, що вловить животину чи птицю яку, що їдять, мусить вицїдити кров її, і засипати її землею.

¹⁴ Бо душа кожного тїла: кров його, се душа його; і сказав я Ізрайлевим синам: Крові з усякого тїла щоб ви не їли, бо душа кожного тїла се кров його; кожен, хто з’їсть її, викорениться.

¹⁵ І всякий хто їсти ме або трупа, або те що зьвір розідре, чи землянин, чи приходень, мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і нечистий буде він до вечора; тодї ж стане чистий. Коли ж не повипирає її і не скупається, так нести ме на душі гріх свій.

Голова 18

¹ І рече Господь Мойсейові:

² Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Я Господь, Бог ваш.

³ Не будете ви ходити робом Египецької землї, де ви жили, і не будете ходити робом Канаан землї, куди приведу вас; і по установам тамешнім не будете жити.

⁴ Суди мої сповняйте і установ моїх пильнуйте, щоб ходити в них. Я Господь, Бог ваш.

⁵ І будете сповняти установи мої й суди мої, котрі сповняючи, чоловік жити буде. Я Господь.

⁶ Нїхто не буде наближуватись до родички, щоб відкрити наготу її. Я Господь.

⁷ Наготи батька і матері не відкривати меш; вона мати твоя, не відкриєш наготи її.

⁸ Наготи жінки батькової не відкривати меш; нагота се батька твого.

⁹ Наготи сестри твоєї, дочки батька твого, або дочки матері твоєї, що родилась дома, чи осторонь родилась, не відкривати меш наготи її.

¹⁰ Наготи дочки сина твого, чи дочки твоєї дочки не відкривати меш; бо се твоя нагота.

¹¹ Наготи дочки в жінки батька твого, що родилась від батька твого, та що сестра тобі, наготи її не відкривати меш.

¹² Наготи сестри батька твого не відкривати меш; вона родичка батька твого.

¹³ Наготи сестри матері твоєї не відкривати меш; бо вона родичка матері твоєї.

¹⁴ Наготи брата батька твого не відкривати меш: до жінки його не наближишся, вона тїтка тобі.

¹⁵ Наготи невістки твоєї не відкривати меш: вона жінка сина твого, не відкривати меш наготи її.

¹⁶ Наготи жінки брата твого не відкривати меш; се нагота брата твого.

¹⁷ Наготи молодицї і дочки її не відкривати меш; дочки в сина її і дочки в дочки її не брати меш, щоб відкрити наготу її: родичі вони: се дїло соромне.

¹⁸ І жінки в купі з сестрою не брати меш, щоб ревнувала, як відкривати меш наготу її коло неї за життя її.

¹⁹ І до молодицї в днї чищення її не наближувати мешся, щоб відкрити наготу її.

²⁰ А з жінкою ближнього твого не злягати мешся, щоб вийшло сїмя, та й опоганитись тобі із нею.

²¹ І сїмя твого не оддаси провести через огонь ради Молеха, і не паскудити меш імени Бога твого. Я Господь.

²² І з музьким полом не зляжешся, як злягаєш з жінкою; гидота бо се.

²³ І нї з якою скотиною не зляжешся, та й опоганишся нею; і молодиця нехай не становиться перед скотиною, щоб злучитись; се огидне паскудство.

²⁴ Не поганьтесь нїчим сим: бо сим усїм опоганились народи, що їх виганяю поперед вами.

²⁵ І спаскуджено землю, і покарав я провину її, і земля викинула осадників своїх.

²⁶ Тим же то допильновуйте установ моїх і присудів моїх, і не чинїте нї однієї з гидот сих, нї земляне, нї приходнї, що пробувають між вами.

²⁷ Усї бо гидоти сї чинили осадники землї сієї, що були перед вами, і спаскуджено землю;

²⁸ Щоб не викинула вас земля, як опаскудите її, так як викинула народа, що був перед вами:

²⁹ Бо кожне, хто чинити ме що з тих гидот, — душі, що се зроблять, викореняться із між людей своїх.

³⁰ Оце ж допильновуйте заповідей моїх, щоб не витворяли огидних привичок, що витворялись перед вами, та й щоб не опаскудились ними. Я Господь, Бог ваш.

Голова 19

¹ І рече Господь Мойсейові:

² Промов до дїтей Ізрайлевих і скажи їм: Сьвятими ви мусите бути; я бо сьвятий, Господь, Бог ваш.

³ Матері своєї й батька свого кожне мусить боятись; і суботи мої пильнуйте. Я Господь, Бог ваш.

⁴ Не обертайтесь до ідолів, і литих богів собі не робіте. Я Господь, Бог ваш.

⁵ І як приносити мете жертву мирну Господеві, то приносїть її, щоб з’єднати собі благословеннє.

⁶ В день, як будете приносити жертву, і другого дня можна вам їсти її; а що зостанеться на третій день, те спалити треба на вогні.

⁷ Коли ж би ззїли на третій день, так се гидь, не буде вона до вподоби.

⁸ І хто їв її, візьме на себе провину: бо сьвятиню Господню зневажив, і викорениться душа та зміж людей своїх.

⁹ І коли справляєте жнива на землї вашій, то не дожинати меш до країв поля твого і не збирай колосся, що попадало.

¹⁰ Так само з виноградника твого не збирати меш грони до послїднього, а грони, що попадали, не збирати меш; для вбогого і приходня покинеш їх. Я Господь, Бог ваш.

¹¹ І не будете красти, нї ошукувати, нї брехати одно на одного.

¹² І не божити метесь імям моїм льживо; бо зневажиш імя Бога твого. Я Господь, Бог ваш.

¹³ Не тїснити меш ближнього твого, і не грабувати меш. Не зоставляти меш у себе на ніч до ранку наймитової плати.

¹⁴ Не лаяти меш глухого, а перед слїпим не класти меш нїчого, об що можна спотикнутись, а мусиш боятись Бога твого. Я Господь.

¹⁵ Не кривдити мете на судї, і не потурати мете вбогому, і не вважати меш на особу богатого. По правдї будеш судити ближнього твого.

¹⁶ Не будеш обмовляти між людьми твоїми, і не вставати меш на життя ближнього твого. Я Господь.

¹⁷ Не будеш ненавидїти брата твого в серцї твойму. Докори поважно ближнього твого, щоб не бути тобі винуватим за гріх його.

¹⁸ Не мстити мешся і не ворогувати меш проти синів люду твого, а мусиш любити ближнього твого, як себе самого. Я Господь.

¹⁹ Установ моїх мусите пильнувати. Не злучувати меш твоєї скотини двох пород. Не засївати меш ниви своєї двома насїннями, і не вдягати мешся в одежину із двоякого ткання.

²⁰ І коли хто зляжеться з жінкою, а вона заручена рабиня, та зовсїм не викуплена, анї випущена на волю, скарані будуть обоє; не смертю, бо вона не на волї.

²¹ А він мусить принести жертву за провину до входу в соборний намет, барана як жертву за провину;

²² І відправить сьвященник покуту за гріх його жертвуючи барана перед Господом; і проститься йому гріх його, що ним провинив.

²³ Як же прийдете в країну та понасаджуєте дерева про харчуваннє, то вважайте перві плоди їх нечистими; три роки вони будуть про вас необрізаними, не їсти мете плоду з них;

²⁴ На четвертому ж роцї посьвятите все, що вродить на їх, на хвалу Господеві: Я Господь Бог ваш.

²⁵ А на пятий рік можна їсти, що вродить на них, і се буде ваша користь.

²⁶ Не їсти мете нїчого з кровю. Не будете нї ворожити нї замовляти.

²⁷ Не підстригати мете кругом потилицї вашої, і не псувати меш краю бороди твоєї.

²⁸ І не будете робити нарізок задля мерця на тїлї своїм, і не будете наколювати письма на собі. Я Господь.

²⁹ Не погань дочки твоєї, допускаючи її до блудування; ато стане блудувати земля та й сповниться розворотом.

³⁰ Субіт моїх пильнуйте і перед сьвятинею моєю благовійте. Я Господь.

³¹ Не вдавайтесь до закленателїв, і до ворожбитів; не шукайте їх, щоб не опаскудитись вам від них. Я Господь, Бог ваш.

³² Перед сивим волосом уставати мусиш і шанувати лице старого, і бояти мешся Бога твого. Я Господь.

³³ І коли пробувати ме в тебе приходень у землї вашій, не тїснити меш його.

³⁴ Як землянин мусить бути приходень ваш, що пробуває між вами, і любити мусиш його, як себе самого; приходнями бо ви були в землї Египецькій. Я Господь, Бог ваш.

³⁵ І не кривдите мете в судї, в мірі, у вазі, і в насипу;

³⁶ Вірна вага, вірне каміннє вагове, вірна єфа і гин вірний буде у вас. Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із Египецької землї.

³⁷ І мусите пильнувати усїх установ моїх, і всїх присудів моїх, і сповняти їх. Я Господь.

Голова 20

¹ І рече Господь Мойсейові:

² Промов до синів Ізрайлевих: Хто б нї був зміж синів Ізрайлевих, чи з приходнїв, що пробуває в Ізраїля, такий, що оддавати ме насїннє своє Молехові, скарати його смертю; люде країни тієї мусять побити його каміннєм.

³ І сам я поверну лице моє проти чоловіка того, і викореню його зміж людей його; бо дїтей своїх він оддав Молехові, щоб опаскудити імя сьвятинї моєї.

⁴ Коли земляне заплющять очі свої на того чоловіка, як оддавати ме з дїтей своїх Молехові, та й не схоче стратити його,

⁵ Так поставлю моє лице проти чоловіка такого, і проти роду його, та й викореню його й усїх, що блудували слїдом за ним, щоб слїдом за Молехом блудувати; викореню їх зміж людей їх.

⁶ І душа, що обернулась до закленателїв мертвих і до ворожбитів, щоб слїдом за ними блудувати, оберну лице моє проти душі тієї, та й викореню її спроміж люду її.

⁷ Осьвячуйте ж себе й бувайте сьвятими, бо я, Господь, Бог ваш.

⁸ І пильнуйте установ моїх, і сповняйте їх. Я Господь, що осьвятив вас.

⁹ Бо кожний, хто лає батька свого й матїр свою, того мусять скарати смертю; батька свого й матїр свою лаяв, кров його на йому.

¹⁰ І коли чоловік робить перелюб із заміжною жінкою, коли робить перелюб з жінкою ближнього свого, смертю мусять скарати перелюбника й перелюбницю.

¹¹ І такий, що лежати ме з батьковою жінкою; наготу батька свого відкрив він, обоє їх смертю карати муть; кров його на обох їх.

¹² І такий, що лежати ме з невісткою своєю, смертю скарати мусять їх; огидно опоганили себе; кров їх на них.

¹³ І коли чоловік з чоловіком зляжеться, так як злягається з жінкою, гидоту вкоїли обоє; смертю мусять їх скарати; кров їх на них.

¹⁴ А коли чоловік бере жінку собі й матїр її, се плюгаство; огнем нехай спалять і його і їх, щоб не було розвороття між вами.

¹⁵ І як чоловік зляжеться із скотиною, смертю такого мусять скарати, а скотину мусите вбити.

¹⁶ І жінка, що наближиться до якої скотини, щоб злучитись з нею, вбити мусиш їх, жінку й скотину; мусять вони згинути, бо кров їх на них.

¹⁷ І коли чоловік возьме сестру свою, дочку батька або дочку матері своєї, та й побачить наготу її, а вона побачить наготу його; паскудний се вчинок, і викоренять їх обох перед очима всього люду їх; наготу сестри своєї відкрив; мусить понести кару за гріх свій.

¹⁸ І як чоловік ляже з жінкою під час недуги її, та й одкриє наготу її, криничину її одкрив, і вона відкрила криничину крові своєї; обох їх викоренити зміж людей їх.

¹⁹ І наготи в сестри матері твоєї і сестри батька твого не відкривати меш; бо хто се зробить, той відкриє родичку свою; нехай вони гріх свій несуть.

²⁰ І коли чоловік ляже з жінкою дядька свого, наготу дядька свого відкрив він; понесуть вони кару за гріх свій, бездїтними помруть.

²¹ І коли возьме чоловік жінку брата свого, то се нечисть; наготу брата свого відкрив; бездїтними помруть.

²² Оце ж пильнуйте моїх установ, і всїх присудів моїх, і сповняйте їх, щоб не звергла земля вас, де приведу вас жити.

²³ І не ходїте в установах народів, що перед вами проганяти му; бо все те коїли вони, та й поробились гидкими менї.

²⁴ І казав я вам: Ви візьмете займище їх, і я оддам вам в державу землю текущу молоком та медом. Я Господь, Бог ваш, що вас повилучував із народів.

²⁵ Оттим же то розбирайте між скотиною чистою й нечистою, і між птаством чистим і нечистим, і не робіте себе гидкими скотом і птаством і всїм, що метушиться на землї, що я вилучив вам як нечисте.

²⁶ І будете ви передо мною сьвятими, я бо сьвятий, я Господь, і я вилучив вас ізміж инших народів, щоб ви були моїми.

²⁷ Оце ж коли чоловік або жінка будуть заклинати помершого або ворожити, то нехай скарають їх смертю; каміннєм нехай побють їх; кров їх на їх.

Голова 21

¹ І рече Господь Мойсейові: Промов до сьвященників, синів Аронових, і скажи їм: Нїхто з них нехай не опоганюєть себе, доторкаючись до помершого з людей своїх;

² Тільки хиба що се родина його, серцем близька йому: мати його, та батько його, та син його, та дочка його, та брат його,

³ Та сестра його дївиця, що близька йому і що не було в неї чоловіка: задля них можна сьвященникові опоганитись, доторкнувшись.

⁴ Нехай не опоганює себе, як громадський муж між народом своїм, доторкаючись до помершого якого, щоб не стати нечистим.

⁵ Не робити муть сьвященники лисини на голові в себе і краю борід своїх не стригти муть, і на тїлї в себе нарізок не робити муть.

⁶ Сьвятими мусять бути перед Богом своїм, і не зневажать імени Бога свого, вони бо приносять огняну жертву Господню, хлїб Бога свого; тим і мусять бути сьвятими.

⁷ Блудницї або обезчещеної не брати муть собі за жінку і роздведеної з чоловіком своїм жінки не брати муть; сьвятий бо сьвященник перед Богом своїм.

⁸ І вважай його за сьвятого, він бо хлїб Бога твого приносить. Сьвятим він буде про тебе: бо я сьвятий, Господь, що сьвятить вас.

⁹ І коли дочка в которого сьвященника обезчестить себе, ставши блудницею, то обезчестила вона тим батька свого; огнем треба спалити її.

¹⁰ А великий сьвященник між братами своїми, той, що на голову йому злито миро, і що осьвячено його, щоб надїти сьвяті шати, не буде відкривати голови своєї, і не дерти ме він одїжи своєї.

¹¹ І до жадного мерця не приступати ме; нї задля батька свого, нї задля матері своєї не буде опоганювати себе.

¹² І нехай не виходить із сьвятинї, і не зневажає сьвятинї Бога свого; бо посьвят помазання Божого на йому. Я Господь.

¹³ І мусить він дїву за жінку собі брати.

¹⁴ Вдовицю й розвідку і збезчещену, і блудницю, сих не брати ме, а дїву з земляцтва свого мусить взяти за жінку.

¹⁵ І не збезчестить він свого насїння в земляцтві свойму; я бо Господь, що сьвятить його.

¹⁶ І рече Господь Мойсейові:

¹⁷ Промов до Арона і скажи: Хто б нї був із насїння твого в родах їх, що в його хиба в тїлї, нехай не приступає, щоб приносити хлїб Бога свого;

¹⁸ Кожен бо, в кого є хиба яка, такому не можна приступити, чи слїпий чоловік буде, чи кульгавий, чи кирпатий, чи нечумазний,

¹⁹ Або такий, в кого переломлена нога, чи переломлена рука,

²⁰ Чи горбатий, чи миршавий, чи з більмами на очах, чи коростявий, чи лишаюватий, чи з роздавленими яйцями.

²¹ Кожний з роду Арона, сьвященника, у кого на тїлї хиба яка, не може приступити, щоб приносити огняні жертви Господнї; сказа у його, не приступати ме, щоб приносити хлїб Бога свого.

²² Хлїб Бога свого в сьвятинї від великої сьвятощі і від сьвятощі можна йому їсти;

²³ Тільки до завіси нехай не приступає, і до жертівника нехай не приступає, бо в його сказа на тїлї, так щоб не зневажив сьвятинї моєї: я бо, Господь, осьвячую її.

Голова 22

¹ І рече Господь Мойсейові:

² Промов до Арона й до синів його, щоб оглядно держали себе перед сьвятими приносами синів Ізрайлевих, що посьвячують для мене, та не зневажали імени сьвятинї моєї. Я Господь.

³ Скажи їм: Хто б то нї був у ваших родах, кожен з насїння вашого, що приступати ме до сьвятощів, що посьвячують сини Ізрайлеві Господеві, а нечисть його буде на йому, викорениться душа та від лиця мого. Я Господь.

⁴ І кожний з насїння Аронового прокаженний, або течивий, не їсти ме сьвятих приносів, аж стане чистим. А хто торкнеться такого, що через трупа став нечистим, або такого в кого стїкає насїннє;

⁵ Або хто торкнеться об повзаючу животину, через котру стане нечистим, або об чоловіка, через котрого стане нечистим від якої нечистоти, що на йому:

⁶ Хто торкнеться об їх, нечистим стане до вечора; і неможна йому їсти сьвятого, але він мусить викупати тїло своє в водї.

⁷ А зайде соньце, то чистим стане; і можна йому потім їсти сьвяте, бо се хлїб його.

⁸ Падла й що зьвір розідре, не їсти ме, щоб неопоганитись. Я Господь.

⁹ І сповняти муть повелїння мої, щоб не взяти на себе гріха і не вмерти за те, що зневажять їх. Я Господь, що сьвятить їх.

¹⁰ І нїякий приходень не їсти ме сьвятого; хто в комірни в сьвященника або наймит його, неможна йому їсти сьвятого.

¹¹ А коли сьвященник купить раба за срібло, можна йому їсти з того; і ті, що родились у домівцї його, можуть їсти.

¹² І коли дочка сьвященника буде за приходнем, то не їсти ме жертви, сьвятого приношення.

¹³ Коли ж дочка сьвященника повдовіє чи розведеться з чоловіком, і дїтей в неї нема, і вернулась вона в домівку батька свого, як замолоду, батьківський хлїб їй можна їсти. Нїякому ж приходневі не можна їсти його.

¹⁴ І коли хто ненароком з’ість сьвятого, нехай до його надбавить пятину того тай оддасть сьвященникові вкупі з сьвятим.

¹⁵ І нехай нїхто не зневажає нїчого сьвятого в синів Ізрайлевих, що приносять Господеві.

¹⁶ І сим робом не беруть на душу гріха, що їдять сьвятощі їх. Я бо Господь, що осьвячую їх.

¹⁷ І рече Господь Мойсейові:

¹⁸ Промов до Арона й до синів його і до всїх синів Ізрайлевих, і скажи їм: Хто б то нї був із дому Ізрайлевого, чи з приходнїв в Ізраїлї, що приносити ме жертву свою, чи по якій обітницї своїй, чи по добрій волї приносять дари Господеві на всепаленнє,

¹⁹ То, щоб залюбки було воно прийнято, треба приносити без скази, самця із скотини чи з овечок чи з кіз.

²⁰ Нїчого, що має хибу, не приносити мете його; бо не буде на благоволеннє Боже про вас.

²¹ І хто приносить жертву мирну Господеві, щоб сповнити обітницю, чи то приніс добровільний, із скоту або з овечок: без скази мусять бути про благоволеннє; не має бути жадної хиби в йому.

²² Слїпого або зраненого, або надвереженого, або таке, що болячки в його, або коростявого, або паршивого, такої животини не приносити мете Господеві і не подавати мете їх на огняну жертву на жертівник.

²³ А бика або барана, в якого один член або за довгий або за короткий, такого можна тобі принести як дар добровільний; але на обітницю не годиться таке.

²⁴ І животини, в якої яйцї роздавлені або розбиті, або вирвані або вирізані, не приносити мете Господеві, і в землї вашій не чинїте такого.

²⁵ І з рук чужениць не приносити мете хлїб Бога вашого зо всього того; бо на всьому тому надвереженнє і сказа їх; не будуть вони у благоволеннє Боже про вас.

²⁶ І рече Господь до Мойсея, кажучи:

²⁷ Теля, чи ягня, чи козля, як вродиться, так нехай пробуде сїм день при матері своїй; а з восьмого дня і потім буде залюбки на жертву всепалення Господеві.

²⁸ Чи то буде корова, чи вівця, не будете заколювати її одного дня разом з маленьким її.

²⁹ І як приносити мете жертву подячну Господеві, то приносїть її так, щоб була Богу залюбки про вас:

³⁰ Того самого дня треба з’їсти її; не зоставляйте нїчого до ранку. Я Господь.

³¹ І пильнуйте заповідей моїх і сповняйте їх. Я Господь.

³² І не зневажати мете імені сьвятого мого, щоб сьвятим бути менї серед синів Ізрайлевих. Я Господь, що сьвятить вас,

³³ Що вивів вас із Египецької землї, щоб бути вам Богом. Я Господь.

Голова 23

¹ І рече Господь Мойсейові:

² Промов до синів Ізрайлевих та скажи до них: Се сьвята Господнї, що обявите їх зборами сьвятими; мої празники, такі:

³ Шість день можна вам робити дїло, а семого дня субота на спочинок, сьвятий збір. Нїякого дїла не робити мете. Спочинок се про Господа по всїх осадах ваших.

⁴ Ось сьвята Господнї, сьвяті збори, що будете скликати їх призначеного часу:

⁵ Первого місяця, на чотирнайцятий день місяця, між двома вечорами, паска Господеві.

⁶ А на пятнайцятий день того ж місяця сьвято опрісноків Господеві; сїм день опрісноки їсти мете.

⁷ На первий день сьвяті збори будуть у вас. Нїякої роботи не робити мете.

⁸ Та приносити мете огняну жертву Господеві сїм день; на семий день сьвяті збори, нїякої роботи не робити мете.

⁹ І рече Господь Мойсейові: Промов до синів Ізрайлевих і кажи до них:

¹⁰ Як прийдете в землю, що я оддаю вам, і жати мете жниво її, так мусите подавати снопа первоплоду жнива вашого сьвященникові;

¹¹ І принесе він снопа перед Господом, щоб залюбки прийнято від вас; на другий день після суботи принесе він його.

¹² І дня того, як будете приносити снопа, мусите жертвувати ягня без скази, однолїтка на всепаленнє Господеві,

¹³ І хлїбну жертву його: дві десятинї ефи муки, змішаної з олїєю; огняна жертва Господеві, пахощі любі; і жертву ливну його: вина четвертину гина.

¹⁴ Нї хлїба, нї зерна піджареного, нї зерна сирого не їсти мете до того самого дня, поки не принесете жертівного дару Богу вашому: Устав се віковічний в родах ваших в усїх осадах ваших.

¹⁵ І будете лїчити собі від другого дня послї суботи, від того дня, як принесли снопа в жертву гойдану, сїм повних тижнїв.

¹⁶ До другого дня послї семої суботи відлїчите собі пятьдесять днїв; та й принесете нову хлїбну жертву Господеві.

¹⁷ Із осад ваших подасьте два хлїби на гойдану жертву; із двох десятин ефи муки пшеничної вони будуть, квашеними спечені будуть; як первоплід Господеві.

¹⁸ І принесете з хлїбом семеро ягнят без скази однолїтків, та бичка одного, та два барани, на огняну жертву Господеві будуть вони, та жертву хлїбну і жертву ливну до них: огняна жертва, любі пахощі Господеві.

¹⁹ І принесете козла одного на жертву за гріх та двоє ягнят однолїтків на жертву мирну.

²⁰ І сьвященник принесе їх з первоплодом хлїбним та з двома ягнятами як жертву гойдану перед Господом; сьвяте вони будуть Господеві про сьвященника.

²¹ І обявите того ж самого дня, сьвяті збори будуть в вас. Нїякої роботи не робити мете. Установа віковічня в усїх осадах ваших.

²² І як збираєте жниво в своїй землї, так не дожинати меш країв поля твого, і колоссє, що попадає, не збирати меш. Убогому та захожому зоставиш їх. Я Господь, Бог ваш.

²³ І рече Господь Мойсейові:

²⁴ Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Місяця семого, на первий день місяця, мусить у вас бути відпочинок, споминки гуку рогового, сьвятий збір.

²⁵ Нїякої роботи не будете робити, а приносити огняні жертви Господеві.

²⁶ І рече Господь Мойсейові:

²⁷ А десятий день того семого місяця буде день премирення. Сьвяті збори будуть у вас, і будете впокорювати душі ваші й приносити огняні жертви Господеві.

²⁸ І нїякої роботи не робити мете в той самий день; бо се день премирення, щоб робити покуту за вас перед Господом, Богом вашим.

²⁹ Тим же то всяка душа, що не впокорювати меться того дня, викорениться зміж люду свого.

³⁰ І всяка душа, що робити ме яке б то нї було дїло в той день, викореню ту душу зміж люду її.

³¹ Нїякого дїла не робити мете: установа віковічна в роди ваші по всїх осадах ваших.

³² Суботою на спочинок він буде в вас, і будете впокорювати душі ваші; з вечора девятого дня того місяця, від вечора до вечора, будете сьвяткувати соботу вашу.

³³ І рече Господь Мойсейові:

³⁴ Промов до синів Ізрайлевих і скажи: На пятнайцятий день сего місяця семого сьвято кучок, сїм день Господеві.

³⁵ Первого дня сьвяті збори. Нїякої роботи не робити мете.

³⁶ Сїм день приносити мете огняну жертву Господеві; восьмого дня будуть сьвяті збори, і принесете огняну жертву Господеві: се сьвяточні сходини, не робити мете жадної роботи.

³⁷ Се празники Господнї, що звати мете сьвятими зборами, щоб приносити огняні жертви Господеві, жертву всепалення і жертву хлїбну, жертву заколену і ливну, кожне свого дня:

³⁸ Опріч собіт Господнїх, і опріч приносів ваших, та й опріч усїх обітниць ваших, і опріч добровільних дарів ваших, що даєте Господеві.

³⁹ А на пятнайцятий день семого місяця, як позбираєте вроджай із землї, сьвяткувати мете сьвято Господнє сїм день; у первий день буде відпочинок і в восьмий день відпочинок.

⁴⁰ І поберете собі віття з гарного дерева, гілля пальмового, і гілля широколистого дерева, та вербового, що понад бурчаками, і веселити метесь перед Господом, Богом вашим, сїм день.

⁴¹ І сьвяткувати мете се сьвято Господеві сїм день що року: установа віковічня в роди ваші; семого місяця сьвяткувати мете се.

⁴² У кучках жити мете сїм день; кожен землянин Ізраїльський жити ме в кучках;

⁴³ Про те, щоб знали роди ваші, що в кучках оселив я синів Ізрайлевих, як вивів їх з Египецької землї. Я Господь, Бог ваш.

⁴⁴ І обявив Мойсей сьвята Господнї перед синами Ізрайлевими.

Голова 24

¹ І рече Господь Мойсейові:

² Скажи синам Ізрайлевим принести тобі олїї оливної, забиваної, чистої на сьвітло, щоб без перестанку горіли лямпи.

³ З надвору завіси сьвідчення в соборному наметї ставляти ме їх Арон з вечора до ранку перед Господом повсячасно: установа віковічня в роди ваші.

⁴ На сьвітильнику чистому ставляти ме лямпи перед Господом повсячасно.

⁵ І візьмеш муки пшеничної та й спечеш із неї дванайцять коржів; по дві десятинї ефи нехай буде в одному коржі.

⁶ І покладеш їх двома рядами, по шість до ряду, на чистому столї перед Господом.

⁷ І класти меш на кожен ряд їх ладан чистий, щоб на хлїбі він був часткою на спомин, на огняну жертву Господеві.

⁸ Що соботи приготовляти ме його перед Господом од синів Ізрайлевих на ознаку віковічнього завіту.

⁹ І буде він Аронові й синам його, і їсти муть вони його в сьвятому місцї; бо се про них сьвята над сьвяту із огняних жертов Господнїх: установа віковічня.

¹⁰ І вийшов син якоїсь Ізраїльки; се був син одного Египтїя посеред синів Ізрайлевих, і почав сваритись в таборі син Ізраїльки з одним чоловіком Ізраїльським.

¹¹ І хулив син Ізраїльської жінки імя Боже, та й кляв його. І приведено його до Мойсея. Імя матери його Селомита Дибріївна, з роду Данового.

¹² І віддано його під сторожу, щоб обявлено їм волю Господню.

¹³ І рече Господь Мойсейові:

¹⁴ Виведи поганьця геть з табору, і нехай усї хто чув, покладуть руки свої на голову йому, та й нехай вся громада вбє каміннєм його.

¹⁵ До синів же Ізрайлевих промовиш і скажеш: Хто б то нї був, що клясти ме Бога свого, гріх свій він нести ме.

¹⁶ А хто хулить імя Господнє, того зараз скарати смертю, уся громада мусить окаменувати його; чи приходень, чи землянин: як скаже хулу на імя Господнє, мусить вмерти.

¹⁷ І хто вбє яку людину, і того скарати смертю.

¹⁸ А хто вбив скотину, мусить вернути за неї: життя за життя.

¹⁹ І хто вшкодить ближнього свого, що він учинив, те й йому нехай учинять.

²⁰ Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб: як він ушкодив людинї, так і йому нехай ушкодять.

²¹ Тим же то хто вбив скотину, мусить вернути за неї, а хто вбив людину, мусить бути вбитий.

²² Одно право буде в вас, як для приходня, так і для землянина; я бо Господь, Бог ваш.

²³ І промовив Мойсей синам Ізрайлевим, що мусять вони вивести поганця геть із табору та й закидати каміннєм; і вчинили сини Ізрайлеві так, як заповідав Господь Мойсейові.

Голова 25

¹ І рече Господь Мойсейові:

² Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Як прийдете в землю, що я оддаю вам, так мусить земля сьвяткувати соботу Господеві.

³ Шість лїт засївати меш поле твоє, і шість лїт обрізувати меш виноградник твій, і збирати меш уроджай землї.

⁴ Семий же рік буде субота на відпочинок землї, собота Господеві; поля твого не засївати меш і виноградника твого не обрізувати меш.

⁵ Що само собою послї жнив твоїх уродить, не жати меш, грон у винограднику твойму необрізаному не збирати меш; рік відпочинку буде про землю.

⁶ І буде собота землї на харч про вас, тобі й слузї твойму, і рабинї твоїй, і наймитові твому, і комірникові твому, що в тебе пробуває;

⁷ І скотинї твоїй, і зьвіринї, що на землї твоїй, буде ввесь уроджай її на харч.

⁸ І лїчити меш собі сїм собітнїх років, сїм раз сїм лїт, так що час сїмох собітнїх років буде тобі сорок і девять років.

⁹ І прикажеш трубити в трубу місяця семого на десятий день; в день премирення прикажеш трубити в труби по всїй землї вашій.

¹⁰ І сьвяткувати мете пятидесятий рік, і оголосите волю по країнї всїм осадникам її. Гучний рік се буде в вас, і вертати ме кожний з вас в державу свою, і кожний до роду свого вертати мете.

¹¹ Яко ювілейний рік буде в вас пятидесятий рік. Не будете сїяти, нї збирати того, що само вродиться, і не збирати мете з виноградника непідрізуваного;

¹² Бо се ювілейний рік: сьвятим він мусить бути в вас; просто з поля їсти мете уроджай його.

¹³ В ювілейний рік мусить кожний вертати до свого маєтку.

¹⁴ А коли що продаєш ближньому твому, чи купуєш із руки в ближнього твого, не будете тиснути один в одного.

¹⁵ Вважаючи на лїчбу років послї ювілейного року, будеш куповати в ближнього твого, по лїчбі жнивних років продавати ме він тобі.

¹⁶ Чим більше років, тим більшу цїну поставиш йому, і чим меньше років, тим меньшу цїну поставиш йому; бо лїчбу жнив продає він тобі.

¹⁷ Тим же то не будете вимагати надто один в одного, а боятись Бога твого; Я бо Господь, Бог ваш.

¹⁸ І будете сповняти встанови мої і пильнувати присудів моїх, і жити мете на землї з упокоєм.

¹⁹ І давати ме земля плоди свої і їсти мете до наситу, і жити мете на їй з упокоєм.

²⁰ І коли казати мете: Що їсти мемо семого року? Ми ж не сїємо і не збираємо вроджаю нашого,

²¹ Я посилати му благословеннє моє на вас в роцї шестому, щоб зродило на три роки;

²² І як посїєте на восьмий рік, то їсти мете ще з попереднього вроджаю; аж до девятого року, покіль прийде вроджай його, їсти мете з попереднього.

²³ А землї не продавати мете на віки, бо земля моя; приходнї бо і комірники ви в мене.

²⁴ Тим же по всїй землї вашої власностї мусите дозволяти викуп землї.

²⁵ Коли з’убожіє твій брат і продасть свою власність, то нехай прийде купець, його близький родич, і викупить, що продав брат його.

²⁶ А коли нема в людини такого, щоб викупив, та руки його зароблять, і стане за що викупити,

²⁷ Так мусить порахувати роки проданого й вернути лишнє чоловікові, якому продав, і вернеться так до власностї своєї.

²⁸ Коли ж руки його не придбають, щоб стало чим заплатити йому, так нехай продане буде в руцї того, хто купив, до ювілейного року, і буде воно вільне в ювілейному роцї, і вернеть ся йому власність його.

²⁹ І коли хто продасть хату в утвердженому містї, так можна йому викупити її до кінця року від часу продажі.

³⁰ Цїлий рік можна йому викупити її. Коли ж не викуплять до кінця повного року, так буде хата, що в утвердженому містї, на завсіди власність того, хто купив її, в роди його; не буде вільною ювілейного року.

³¹ Хати по селах, що неутверджені навкруги, будуть нарівнї з полями землї; буде для них право викупу, і в ювілейному роцї виходити муть вільними.

³² Що ж до міст Левітів, та хат по містах їх, по всяк час можна викуплювати Левітам.

³³ А коли нїхто з Левітів не викупить, так у ювілейному роцї буде вільна продана хата в містї власностї його; хати бо в містах Левітів їх власність між синами Ізрайлевими.

³⁴ І оболоня кругом міст їх не можна продавати, бо се власність їх віковічня.

³⁵ І коли зубожіє брат твій і він опустить руки при тобі, мусиш допомогти йому; як приходень і комірник, жити ме при тобі.

³⁶ Не брати меш із його чиншу і лихви, а будеш боятись Бога твого щоб можна жити братові твойму при тобі.

³⁷ Грошей не позичати меш йому на чинш, і не давати меш йому поживи на лихву.

³⁸ Я Господь, Бог твій, що тебе вивів із Египецької землї, щоб оддати вам Канаан землю, і бути в вас Богом.

³⁹ І коли з’убожіє твій брат при тобі і продасться тобі, не поставиш його до невільничої роботи;

⁴⁰ Як наємник, як комірник мусить він бути при тобі; до ювілейного року робити ме в тебе.

⁴¹ І вийде на волю від тебе й дїти його, та й вернеться до родини своєї, і до батьківщини своєї вернеться.

⁴² Вони бо слуги мої, що вивів я із Египецької землї; неможна продавати їх, як продають невільників.

⁴³ Не панувати меш над ними жорстоко, і мусиш боятись Бога твого.

⁴⁴ Що ж до раба твого і до рабинї твоєї, що буде в тебе; нехай будуть із народів, що кругом вас; від них будете купувати рабів і рабинь.

⁴⁵ Так само й з дїтей комірників, що пробувають у вас, можна вам купувати із їх родини, що при вас, котру породили вони в землї вашій; і будуть вони вам у власність,

⁴⁶ І зоставляти мете їх дїтям вашим після вас, щоб мали їх як власність. Ті служити муть на віки; над братами ж вашими, синами Ізрайлевими, не панувати мете жорстоко один над другим.

⁴⁷ І коли руки чуженицї або комірника твого придбають яке добро, а брат твій з’убожіє при йому та й продасться чужому або комірникові твому, чи кому з родини чуженицї,

⁴⁸ Так послї того, як він продався, мати ме право викупу свого; одному з братів його можна викупити його.

⁴⁹ Або син дядька його викупить його, або хто з найблизшої родини його нехай викупить його; або коли руками що заробить, сам нехай викупиться.

⁵⁰ І полїчиться він з тим, хто купив його, від року продажі до року ювілейного, а цїна, за котру продався, буде відповідна лїчбі років; як наємник полїчить він йому днї свої.

⁵¹ Коли ще багацько років, то мусить вернути відповідний викуп свій із грошей, що за них куплено його;

⁵² Коли ж мало зостанеться років до року ювілейного, так нехай розлїчиться з ним: відповідно до років своїх верне викуп свій.

⁵³ Як наємник буде він із року в рік при йому; не панувати ме він над ним жорстоко перед очима твоїми.

⁵⁴ І коли не викупиться таким робом, так вийде на волю в роцї ювілейному, сам і дїти його з ним.

⁵⁵ Бо мої раби сини Ізрайлеві, вони мої раби, що я вивів їх із Египецької землї. Я Господь, Бог ваш.

Голова 26

¹ Не будете робити собі балванів, нї вирізувати образів, нї ставити стовпів, і каменїв з образами не ставляти мете в землї вашій, щоб перед ними бити поклони. Я Господь, Бог ваш.

² Суботи мої мусите держати, і в сьвятинї благовіти. Я Господь.

³ Коли будете ходити в установах моїх і будете заповідї мої хоронити і сповняти,

⁴ То давати му вам дощі у свій час, і родити ме земля жниво своє і дерево приносити ме плоди свої.

⁵ І час молочення тревати ме в вас до збору виноградини, а збір виноградини тревати ме до сїйби; і їсти мете хлїб ваш до наситу і жити мете з упокоєм у землї вашій.

⁶ І дам я мир в країнї, і лежати мете собі, і нїхто не буде непокоїти вас; і вигублю хижого зьвіра в країнї, і меч не проходити ме по землї вашій.

⁷ І будете гонити ворогів ваших, і падати муть вони од меча перед вами.

⁸ І пятеро вас гнати ме сотню, а сотеро вас гнати ме десять тисяч, і падати муть вороги ваші од меча перед вами.

⁹ І обернусь до вас, і страшними зроблю вас, і намножу вас, і держати му завіт мій з вами.

¹⁰ І будете їсти давнолїтні плоди, і прятати давнолїтне перед новим.

¹¹ І поставлю храмину мою посеред вас, і не гидувати ме вами душа моя;

¹² І ходити му проміж вами, і буду вашим Богом, а ви будете моїм людом.

¹³ Я Господь, Бог ваш, що вас вивів із Египецької землї, щоб ви не були підневолені їм; і розірвав я зазвори ярма вашого, і дав вам ходити випроставшись.

¹⁴ Коли ж не послухаєте мене і не будете сповняти всїх заповідей моїх,

¹⁵ І коли зневажите установи мої, і гордувати ме душа ваша присудами моїми, так що не сповняти мете всї заповідї мої і зломите заповіт мій;

¹⁶ Так я зроблю те саме з вами: я допущу на вас страх, сухоти і пропасницю, від якої почорнїє в очах і душа зомлїє; і сїяти мете марно насїннє ваше, вороги бо ваші пожеруть його.

¹⁷ І поставлю лице моє проти вас, і побють вас вороги ваші; і запанують над вами ненавидники ваші, і втікати мете, хоч нїхто не буде гонити за вами.

¹⁸ Коли ж і тодї не послухаєте мене, так усемеро побільшу кари ваші за гріхи ваші.

¹⁹ І зломлю пиху потуги вашої, і зроблю небо над вами як залїзо, а землю вашу як мідь.

²⁰ І будете марнувати силу вашу, і не давати ме земля ваша жнива свого, а дерево на полї вашому не давати ме плоду свого.

²¹ А коли ійти мете проти мене й не схочете слухати мене, так усемеро побільшу кари за гріхи ваші.

²² І пущу зьвірину польову на вас, що вигубить дїтей ваших, і пожере скотину вашу, і вас поменьшить, та й опустїють шляхи ваші.

²³ Коли ж і після сього не покаєтесь та ійти мете проти мене,

²⁴ Так і сам я ійти му проти вас, і сам я побю вас усемеро за гріхи ваші.

²⁵ І допущу на вас меча, що помститься за завіт; а коли позабираєтесь у городи ваші, то пішлю морову кару серед вас, і віддам вас в руки ворогові.

²⁶ Як зломлю підпору вашу, хлїб, тодї пекти муть хлїб ваш десятеро молодиць в одній печі, і віддавати муть вам хлїб після ваги; і ви їстимете, та й не наїдати метесь.

²⁷ Коли ж і після сього не послухаєте мене да ійти мете проти мене,

²⁸ Так у палкому гнїву ійти му проти вас, і карати му вас усемеро за гріхи ваші.

²⁹ І їсти мете тїло синів ваших, і тїло дочок ваших їсти мете,

³⁰ І зруйную високостї ваші, і розібю стовпи ваші соняшні, та й кину трупа вашого на трупа ідольського, і гидувати ме душа моя вами.

³¹ І зроблю городи ваші пустками, і спустошу сьвятощі ваші, і не прийму любих пахощів ваших.

³² І спустошу країну вашу, так що й вороги ваші з’жахнуться, що пробувають у їй.

³³ І самих вас розпорошу проміж народами, і з мечем пожену за вами; і опустїє земля ваша, а городи ваші обернуться в руїну.

³⁴ Тодї буде собота на землї по всї днї опустїння її, а ви самі опинитесь у землї ворогів ваших; тодї лежати ме земля облогом, і втїшати меться своїми соботнїми часами.

³⁵ По всї днї опустїння свого спочивати ме вона, через те, що не віддихала в соботи ваші, як жили ви на їй.

³⁶ А хто останеться з вас, на того серце наведу страх в землї ворога його: і гнати ме його шелест летючого листу, і втїкати ме, як втїкають від меча, і падати ме, хоч нїхто не гнати меться за ним.

³⁷ І будуть падати одно через другого, наче перед мечем, хоч нїхто не гнати ме їх; і не буде в вас снаги, щоб остоятись перед ворогами вашими.

³⁸ І погибнете між народами, і пожере вас ворожа земля;

³⁹ Хто ж останеться з вас, ті потануть в беззаконнях своїх по ворожих землях, і в беззаконнях батьків своїх вкупі з ними.

⁴⁰ І будуть тодї признаватись вони в беззаконнях своїх і в беззаконнях батьків своїх, котрими спроневірились менї, та що ійшли проти мене,

⁴¹ Та, що й я ійшов проти них, і загнав їх у землю ворогів їх. А коли тодї впокориться необрізане серце їх, і вони спокутують беззаконня свої,

⁴² То я спогадаю завіт мій з Яковом, і також завіт мій з Ізааком, і завіт мій з Авраамом спогадаю, і землю спогадаю.

⁴³ Бо опустїє після них земля, і втїшати меться соботнїми часами своїми в час опустїння свого без них; самі ж вони приймати муть кару за беззаконня свої, через те, так через те, що судами моїми погордували і душа їх установами моїми гидувала.

⁴⁴ Тільки ж і тодї, як пробувати муть вони в землї ворогів своїх, не відкину їх від себе і не зогиджу їх собі так, щоб їх вигубити та зломити завіт мій з ними; я бо Господь, Бог їх.

⁴⁵ Нї! Спогадаю задля їх же самих завіт мій з предками їх, що вивів їх із Египецької землї перед очима народів, щоб їх Богом бути. Я Господь.

⁴⁶ Се установи, й присуди, і закони, що постановив Господь проміж собою й синами Ізрайлевими на Синай горі, через Мойсея.

Голова 27

¹ І рече Господь Мойсейові:

² Промов до дїтей Ізрайлевих і скажи їм: Коли хто небудь робить обітницю, то по цїнуванню твому нехай будуть посьвячені душі Господеві.

³ Цїнуваннє ж твоє нехай буде: Чоловіка од двайцятьох років і до шістьдесятьох цїна його пятьдесять секлів срібла, по секлям сьвятинї.

⁴ А як жінка, то буде цїна твоя трийцять секлів;

⁵ А як од пяти років до двайцяти років, так цїна твоя для музького полу буде двайцять секлів, а для женського у трийцять секлів;

⁶ А як од одного місяця до пятьох років, так цїна твоя буде для хлопчика пять секлів, а цїна твоя для дївчатка три секлів срібла;

⁷ А як же кому шістьдесять років або він старший, так цїна твоя, коли се чоловік, пятнайцять секлів, а як жінка, десять секлів.

⁸ Коли ж той, що робить обітницю, не спроможеться дати по твому цїнуванню, так поставити його перед сьвященником, і цїнувати ме його сьвященник; по мірі того, що може дати той, хто робить обітницю, нехай цїнує його сьвященник.

⁹ А коли се скотина, з тих, що приносять в жертву Господеві, так усяке, що буде дане Господеві, сьвятим стане.

¹⁰ Нехай не переміняє її і не міняє ситу на захарчовану, чи захарчовану на ситу; а коли ж таки замінить скотину за скотину, так і ся й та стануть сьвятими.

¹¹ А коли буде яка нечиста скотина, що не приносять в жертву Господеві, так нехай поставить скотину перед сьвященником,

¹² Та й оцїнить сьвященник, чи годиться вона, чи не годиться.

¹³ Як оцїнить її сьвященник, так і мусить бути. Коли ж би хто схотїв викупити її, так нехай додасть пятину до цїни твоєї.

¹⁴ І коли хто присьвятить дім свій, як сьвятиню Господеві, оцїнить його сьвященник, чи годиться, чи нї.

¹⁵ Як сьвященник оцїнить, так воно й мусить бути. Коли ж той, хто присьвятив, та схоче викупити дім свій, так мусить додати ще пятину гроша по цїнуванню твому, і буде його.

¹⁶ А коли частину поля свого присьвячує хто Господеві, так оцїниш по мірі висїву його. За один гомер висїву ячменю цїна пятьдесять секлів срібла.

¹⁷ Коли від ювілейного року присьвятить поле своє, зостанеться воно по цїнуванню твому.

¹⁸ А коли по ювілейному роцї присьвятить поле своє, так сьвященник полїчить йому гроші, по мірі лїт, що остались до ювілейного року, і се буде убавлено від цїни твоєї.

¹⁹ Коли ж той, хто присьвятив, та схоче викупити поле, так наддати мусить пятину срібла по цїнуванню твому, і останеться воно за ним.

²⁰ А коли не викупить поля, або продасть поле другому чоловікові, так неможна буде знов викупити його;

²¹ І буде поле, як вийде вільне в ювілейному роцї, сьвяте Господеві, як поле присьвячене; буде воно сьвященникові як власність його.

²² А коли присьвятить Господеві поле куплене, що не належить до власного поля його,

²³ Так нехай полїчить йому сьвященник, скільки по цїнуванню його виходить до ювілейного року; і віддасть він цїнуваннє твоє того дня, яко сьвяте Господнє.

²⁴ В ювілейному роцї вернеться поле знов до того, в кого він купив його, до того, чия земля властиво була.

²⁵ А всяка цїна твоя буде секлями сьвятинї; двайцять гер на одну секлю.

²⁶ Тільки первака від скотини, що вже як первородний належиться Господеві, не присьвячувати ме нїхто.

²⁷ Коли ж скотина нечиста, так мусить викупити її по цїнуванню твому, наддавши до неї пятину; як же не викупить, так продасться вона по цїнуванню твому.

²⁸ Тільки все обречене, що хто присьвятив Господеві, усе, що його, чи людина, чи скотина, чи поле його власностї, неможна продавати нї викуплювати; все що обречене, пресьвяте Господеві.

²⁹ Усе присьвячене, що буде присьвячене від людей, не можна викупити; заколене мусить бути.

³⁰ І всяка десятина на землї, від насїння землї, від плодів з дерева, буде Господеві; сьвяте Господеві.

³¹ Коли ж хто схоче викупити яку десятину свою, так пятину її мусить ще додати до неї.

³² А всяка десятина з буйної і дрібної скотини, з усього, що проходить під палицею пастуха, десята скотина буде сьвятим Господеві;

³³ Нехай не розбирають, чи годиться чи не годиться, і нехай не переміняють її; коли ж таки перемінять, так і вона сама й та, що нею замінено, стане сьвятим Господеві; не можна її викупити.

³⁴ Се заповідї, що заповідав їх Господь Мойсейові про синів Ізрайлевих на Синай горі.

---

1. тканю.
2. з лїтрою.