З ВІРМЕНСЬКИХ ПОЕТІВ.

 

ОВАНЕС ОВАНІСЯН.



Зерно.


Світає. О швидче в поля, в поля!
Гострим плугом я зрушу землі запустіння.
Моє любе зерно, тебе ниві оддам
До літа, до сонця, до спіння.

Поховаю тебе — та ще й горе своє.
Як доля не зрадить — ти зійдеш, зелене,
Хай горе моє під землею умре —
Порадником вернешся знову до мене.

Коли ж ласки такої за всі за гріхи
Не буду я гідний — візьмуся немало:
Я моря доллю своїм потом тяжким,
Щоб зерно моє спраги не знало.

Проростай, зеленій! Та покрий її — всю! —
Золотим цвітінням покрий мою ниву.
І тоді дай розбитому серцю мойму
Любий сон, тихий стан колискового співу.

 


Суспільне надбання

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах.


  • Робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах, тому що вона опублікована до 1 січня 1929 року.
  • Цей твір захищений авторським правом в Україні до 1 січня 2038 року згідно з законом України про авторські й суміжні права.
  • Автор помер у 1967 році, тому ця робота є в суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 50 років чи менше. Ця робота може бути в суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.