Суспільна будова/Вступ: про науку взагалі і про суспільну науку
| Суспільна будова Вступ: про науку взагалі і про суспільну науку |
II. Суспільна людина (осібняк) ▶ |
|
Коли українець бачить кілька людей разом, то називає їх одним словом — гурт. Иноді назве й якесь число худоби »гуртом«, але вже на постійний гурт худоби, що разом пасеться, скаже »череда«, на такий гурт овець скаже »отара«, на гурт коней (і птахів) скаже »табун«, Отже в нашій мові одріжняються де-які гурти тварин і для їх є окремі назви.
Подібно, але далеко складніше одріжняємо гурти людські і маємо багато окремих назвищ: одні є українські, як наприклад — спілка, товариство, брацтво (чи сестрицтво), військо, село, місто, держава, громада, суспільство, народ, або й не українські, що вже принатурені в українській мові слова: армія, партія, нація, парахвія, фабрика, синдикат і ин. Отож ми одріжняємо такі гурти людей і даємо їм ріжні назви, але всі їх разом називаємо суспільство.
Наук про окремі суспільні гурти і суспільне життя є чимало, наприклад: є наука про державу (державознавство), про націю, про військо, про мову, про право, про господарство, про мистецтво, про реліґію, про письменство, про минувшину суспільства (історія) і т. д., а також є наука про ціле суспільство. Ця наука називається чужим словом соціолоґія.
Оце слово »соціолоґія« складається з двох частин: перша »соціо« взято з латинської мови, де воно виведено од слова societas (значить: суспільство), а друга частка »лоґія« виведена з грецької мови, де є слово »лоґос«, котре значить наука або слово. Ось так і зтулено з двох слів одне слово »соціолоґія«, котре означає »наука про суспільство«.
По нашому можна-б сказати »громадознавство«, але ж це не пасує, бо громадознавство є наука лише про село, про місто і про державу (це три громади), а в суспільстві є ще багато всяких людських гуртів та скупин. Отже треба, щоб була вища наука про все суспільне життя і ширша назва для цієї науки. Така наука є соціолоґія.
Всякий окремий предмет, всяку в нім зміну, а також кожну подію, навіть найменшу, наука називає явищем тому, що воно ніби з'являється перед нами, впадає в око, або ми чуємо його слухом, чи смаком, чи намацуємо. Загалом, усе те, що ми сприймаємо, називаємо явищем. Суспільне життя ми так само сприймаємо і пізнаємо — отже кожна людина, чи гурт людей, кожна подія з людського життя є явищем.
Щоб пізнати, що таке суспільство, будемо досліджувати окремі його частки або явища. Що́ ми бачимо перше в суспільстві? Бачимо людей. Потім бачимо, що вони щось роблять між собою або якось відносяться одно до одного, виявляють чинности (акції) один до одного. Придивляючись пильніще, бачимо, що кожна акція має якусь причину, цеб-то якась сила змушує людину до чинности, значить діють якісь чинники, а з того всього виходять якісь наслідки, вироби, які ми всі разом назвемо витворами.
Так що не так воно легко пізнати суспільні явища,, бо треба знати передовсім людей, їх чинности (акції), їх чинники і їх витвори. Аж як все це пізнаємо відкриємо звязок поміж тим всим, відкриємо звязок поміж людьми, то хіба аж тоді будемо знати загалом, що таке суспільство і що таке окремі події чи явища суспільного життя.
Щоб розуміти якесь явище, то треба його розібрати на частки, подивитись, як одна частка припасована чи звязана з другою, яку ролю грають частки і що з того виходить. Скажім, до прикладу, що хочемо пізнати годинник. Яким способом це зробимо? Не инакше, як розберемо чи розкладемо його на частки: коліщата, цвяшки, пружинки, то-що, побачимо що й до чого пасує, як чіпляються коліщата зубцями одно за одне і тоді зрозуміємо весь устрій годинника, як його зроблено і як він рухається, чи — коротко сказавши, який його механізм. Значить, щоб пізнати, то треба розкласти, розібрати. Але, розібравши, треба потім скласти і подивитись, як звязано частини між собою і як вони спільно діють. Тоді вже скажемо, що знаємо. Так наука і робить. Вона розбірає і складає всяке явище. Значить треба тямити, як то робиться. Не всякий розбере і складе! Знаємо таких, що й двох слів до купи не складуть, а через те і звемо їх темними, неосвіченими. А вже коли навчиться розбірати (розкладати) і складати, то кажемо, що то робить знавець. Наука загалом є знавецький розбір явищ. Отой спосіб, яким науково розбирається і складається річи і явища, зветься науковим шляхом до істини або методом.
Який же це спосіб? Ми вже сказали: один спосіб є розбирати, розкладати; в науках він зветься одним словом: аналіза, цеб-то розкладання, а другий є навпаки: складання або синтеза. Отож головні способи наукової праці є аналіза і синтеза.
Тому, що річи і явища є дуже ріжні, то через те ріжно можна розкладати (аналізувати) і складати (синтезувати). На те треба практики, щоб навчитись легко і швидко розбирати явища.
Коли хочемо зрозуміти суспільне життя, то не инакше мусимо робити, як пильніше глянути на людські відносини, розібрати їх і подумати, що воно й до чого. Ми сказали, що суспільне життя є явище. А що в нім з'являється насамперед? Ми якраз вже зробили перший розбір і сказали, що суспільне явище розкладається на такі частини: люди, їхні акції, чинники і витвори. Це і є перша наша аналіза (розкладання) суспільного явища. Але зразу бачимо, що цього мало. Треба близче поглянути на першу частину соціяльного явища людей, чи всі люди однакові, в чім є спільність, а в чім ріжниця. Бачимо, що є люди старі й малі, жінки й чоловіки, ріжні раси (породи) і ріжні потреби в їх, взагалі є ріжні прикмети (або ознаки), по яких одріжняємо людей. Значить, щоб пізнати людину, то треба поглибити аналізу, цеб-то означити прикмети.
Потім розберемо другу частину соціяльного явища: чинність людей (їх акції): розібравши, побачимо, що дуже багато буває ріжних акцій. І причин багато або чинників. І наслідків або витворів багато. Значить треба нам терпеливо по черзі переглянути те все, подумати, звести до купи, чи як то кажуть — вивчити. А всі висновки з такої нашої праці і будуть наукою.
Отож вивчимо людину, як суспільну одиницю, перегляньмо суспільне життя, то значить — діяльність людей (акції або відносини), дослідімо чинники суспільного життя, а також витвори того життя (чи добрі чи недобрі, то це й буде наука про суспільство або одним словом — соціолоґія.
Соціолоґія виучує суспільство: яке воно є, яке було і яке напевне буде. Коли ми це будемо знати, аж тоді нам легко буде сказати відповідь на таке питання: як треба зробити, щоб досягти своєї мети, якої бажаємо?
Вчений знавець суспільного життя називається соціолоґ, а той, що знавецькі і з хистом прикладає соціолоґичну науку в громадському житті — є вчений політик.
Розуміється, є й невчені політики, але ви самі гаразд знаєте українську приказку: за вченого десять невчених дають, тай то не беруть. Треба одріжняти науку від політики. Наука розбирає те, що є, чи було, чи напевно буде, політика ж говорить про те, чого кому бажається і як його досягти. Політичних наук є чимало, бо люди чимало чого хочуть і всякі мають відносини, тому й говорять »державна політика«, »класова політика«, »партійна«, »міжнародня«, »церковна« і инша політика. Як бачите, наука пізнає те, що є, було або напевно буде, а політика добивається того, що лише бажається; тому наука є однакова для всіх, а політика буває ріжна, бо ріжні бажання людські. Нема де правди діти, а треба сказати, що наука про суспільство, як прочитаєш кілька книжок, здається не однаковою — той говорить одно, а той друге. Це йде з того, що люде змішують політику з наукою і часто під видом науки подають політику, подають не те, що справді є, було чи буде, а те, чого їм кортить. Вчена людина зуміє легко розібрати, де є наука, а де політика, а не вчені плутаються і тому їх часто дурять; скажуть їм ніби про »науку«, а то справді є політика.
Це показує, що все таки є якийсь звязок між наукою і політикою. Так, він є. Наука про суспільне життя є разом з тим наукою і про людські бажання і як досягати певної мети. І те й друге є людське. Політика мусить користатися з правил науки і тоді політика буде ліпша.
Все людське знання тепер добувається з двох джерел: або з науки або з практики, але першим джерелом науки була практика. У культурних народів знання добувається разом і з науки і з практики. Культурні народи живуть державно-орґанізовані, мають і науку про державу і державну практику, тому у їх є чимало людей, що вміють науково вести політику.
Он в Америці 600 університетів і там що-дня тисячі професорів навчають молодих людей, хлопців і дівчат, науки соціолоґії і політичних наук. Через те Америка культурна, заможна, росте, аж гуде. А у нас нема жадної школи, де українські професори навчали-б нашу молодь і соціолоґії і політики. Тому наші люде не знають науки про суспільство ані з школи, ані з практики, бо й держави своєї не маємо і тому не маємо доброї політичної практики. Через те українська політика слабенька, недотепна, млява. А нетямуща, темна людина не може бути активною — сидітиме пеньком, не розуміючи, що навколо неї робиться. Майже цілий наш народ темний, неосвічений, навіть не чув, що є така наука соціолоґія і що є можлива наукова політика.
Тепер щойно на радянській Україні в школах подають науку про суспільство, а на еміґрації в Празі українські вчені і письменники в р. 1925-му створили Український Соціолоґичний Інститут, в якому досліджують суспільні явища та вчать політику науковим способом. Отже у нас це почалось недавно, а в культурних народів уже давно розвивається наука про суспільство і є багато книг наукових про це. У нас таких книжок дуже обмаль, та й то більше про політику, а майже нема вищої науки про суспільство (соціолоґії), А без доброї науки про суспільство не може бути доброї політики.
Отож я і взявся, щоб подати для українських людей засади науки про суспільство і про політику. Для цього треба буде викласти про всі частини суспільного явища, а власне:
1. Суспільна будова — тут скажемо про те, що таке суспільство та з яких частин воно складається — які в нім гурти і скупини є, як вони зложені, як називаються, (гурти, скупини, громади, класи, верстви то-що);
2. Громади — тут скажемо докладніше про самі громади — село, місто і державу, бо якраз наука про громади вияснює краще, в чим є лихо України;
3. Чинники суспільного руху — тут розповімо про ті рушійні сили, що спричинюють суспільний рух, звязок між людьми;
5. Суспільна культура — тут буде наука про витвори суспільного руху і яку ролю вони грають в суспільстві (мова, техніка, право, мораль, господарство, наука, література і ин.), цеб-то як витвори обертаються в чинники і роблять людей культурними;
6. Суспільні хиби — тут наука також про витвори суспільного руху, але про шкідливі для людей (хвороби, злидні, злочини, гніт, визиск, темнота і ин.);
7. Засади суспільної політики — це буде наука про поборювання лиха в суспільстві.
Як це будемо знати, то знатимемо все головне про всяке сучасне суспільство. Ось це й буде загальна наука про суспільство, але нам в першу чергу треба знати про Україну! Щоб взнати добре суспільний стан України, то треба попереду знати взагалі, що таке суспільство, а потім вже дослідити Україну; як збудоване суспільство, що живе на українських землях, як воно діє, які з того виходять добрі витвори (культура) і які хиби. Отак пізнавши Україну, тоді вже легко нам буде накреслити засади української політики.
Як це все переглянемо, дослідимо, знавецьким способом розберемо і складемо висновки, то можемо тоді собі сказати, що знаємо: 1) загальну соціолоґію або науку про світове суспільство і 2) науку про окрему частину світового суспільства, якраз про Україну — і цю науку вже назвемо: конкретна соціолоґія або навіть коротко: Соціолоґія України (на зразок того, як є ґеоґрафія України, історія України і ин.).
Все разом буде, яко підручник для суспільної праці кожному, хто хоче не по верхах літати в політиці, а таки справді щось розумно і з розмислом робити, будувати.
Суспільна наука велика, отож скільки книжок про неї написати і хто яку напише — то вже не діло письменника: про те подбає видавництво, та й… читачі. Коли захочуть справді знати, то підможуть видавництво, щоб воно видало більше докладних книжок про кожне питання.Тому що наші книжечки про суспільство в українській мові майже перші, то не так воно легко пробивати шлях, а тому можуть трапитись недогляди і помилки. Щож: краще хоч з помилками, але таки почати вчитись, ніж сидіти без помилок і без науки в темноті.