суплікатор

суплікатор

Супліка́тор, ра, м. Проситель. Не довго ректор держав у себе суплікаторів. Св. Л. 297.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924