стрільба

стрільба

Стрільба́, би́, ж. 1) Стрѣльба. Сотникові коня дати, гетьманові зброю, щоб позволив поховати козака з стрільбою. Гол. I. 95. 2) Огнестрѣльное оружіе. Брат у світлиці стрільбу набиває. Гол. I. 195.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924