| ◀ Порада | Струни. Том 2 під ред. Богдан Лепкий Панас Мирний |
Привіт М. Драгоманову на ювилей його 30-літньої праці ▶ |
|
|
Виступив на літературну ниву 1872. р., друкуючи у львівській „Правді“ оповідання п. з. „Лихий попутав“. Там само видрукований 1874. р. „Пяниця“. „Лихі люди“ явилися в женевській „Громаді“, 1877. р. Знаменита повість „Хіба ревуть воли, як ясла повні“, написана на спілку з Біликом, вийшла з друку в Женеві 1880. р.
Крім того написав Мирний кілька образків із подорожи, комедії „Перемудрив“ і „Згуба“ та драму „Лимерівна“. Переложив також „Слово о полку Ігоревім“ на нинішню українську мову, Шекспірового „Короля Ліра“, то що.
Його твори вийшли збірним виданням у 3 томах у Київі. Мирний належить до першорядних письменників в українській прозі. В поезії його значіння куди менше. В оповіданнях та повістях він малює суспільні умови селянського життя на Україні після знесення кріпацтва. Безземельність, малоземельність, конкуренція машин з людською фізичною працею, життя молодіжи, ідейні рухи — це мотиви його творів, писаних зразковою мовою і з великим, правдиво мистецьким хистом.
Особливо тонко та гарно малює він природу, яка під його пером жиє та мерехтить усіми своїми красками, усім своїм безконечним рухом. Деякі образки в „Хіба ревуть воли, як ясла повні“, або в „Повія“ — це шедеври української прози.
З віршів чи не найкращий „Плач Ярославни“.
|
Література. С. Єфремов. Історія укр. письменства, стор. 375—379. О. Барвінський. Вибір з українсько-руської літератури. Львів, 1910. стор. 460—461. Твори: Перша, друга й третя книжка творів. Київ, 1902—1906. Численні статті в журналах і часописях за рік 1921. з приводу смерти Мирного. |