Струни/2/Володимир Навроцький/Добраніч родині

Добраніч родині.

Добраніч, рідні ви мої,
В далекім, любім краю!
Один без вас на чужині
Про вас я споминаю.

Гадки мої шлю до зорі —
Вона й у вас там сходить...
Стоїть хатинонька в ярі,
В світлиці мати ходить.


В вікні стає ось і з зорою
Веде розмову тиху,
Благає Господа за мною,
Щоб відвернув все лихо;

Щоб сина їй беріг, вертав
До рідненького краю…
Добраніч, матінко моя!
Тебе я споминаю.

А батько сів понуривши
Чоло, і люльку курить;
Далеко мисли десь пустив —
Чогось то він ся журить?

Ой знаю я той смуток твій
І мисли твої знаю!
Добраніч, батьку рідний мій!
Добраніч, рідний краю!

Ой знаю я ще там в долі
Про ту одну дівчину:
Шиття зложила на столі —
Для братчика хустину,

А в оці блиснула сльоза…
Й тебе я споминаю:
Добраніч, сестронько моя!
Добраніч, рідний краю!