|
Чи тихим ранком в час предзорній
Луною з башти дзвін гуде
І в душу дівчині моторній
Веселу зграю снів веде;
Чи то в обіднюю годину
В блакиті вдумливій небес
Палає сонце й, як дитину,
Цілує щиро чистий плес;
А чи вечірньою добою,
Далекий захід обгорів,
І повний місяць із собою
Отару зірок вже привів;
Чи соловейко заспіває
У запашному вишняку,
А спів далеко геть лунає
По срібловодому ставку.
Чи то зненацька в чорних хмарах
Величній грім загуркотить,
Й немов би то в таємних чарах,
Все зупинилося й мовчить;
А чи зімою хуртовина
Сніговим шаром все вкрива,
І неосяжная країна
З усім живим, як нежива, —
Ти завжди, пишний, любий краю,
Моя Вкраїно чарівна,
Мій злотосяйний, тихий раю,
Для мене в світі — ти одна !
В тобі бо мрії молодії
Дитячих перших літ моїх,
В тобі найкращії надії
Найвищих думок молодих.
Ти силу ллєш мені у душу
І навіваєш супокій.
Для тебе тільки жити мушу,
А може й вмерти, краю мій!
|
