Струни/Том 1/Поклін

◀ Нічліг

Струни. Том 1 під ред. Богдан Лепкий Поклін (Осип-Юрій Федькович)

Сестра ▶

• Інші версії цієї роботи див. Поклін

Поклін.

Співанка.

Гей по горі, по високій тройзіль постелив ся;
з України до дівчини козак поклонив ся.
Поклонив ся козаченко з коня вороного:
Нагадай си моя мила мене молодого.

А в неділю рано, рано дівча ся вмивало,
Тай русою та косою личенько втерало,
Утерало біле личко, утерало брови:
Немаж мого миленького, нема вже розмови.

Не плач мила, не плач серце, не плач чорні очи,
Ой, маюж я розмовоньку аж до пізна зночи,
Ой, маюж я розмовоньку, ой маюж я милу:
Висипано надо мною високу могилу.