страмити

страмити

Страми́ти, млю́, ми́ш, гл. = Соромити. Алв. 105. Г. Барв. 59.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924