рестанна боротьба в самім собі й проти самого себе, боротьба найперше всього проти тієї стіхії, що була природньою основою всієї його істоти, проти його народности. Проф. Мандельштам в своїй розвідці „О характерѣ Гоголевскаго стиля“ старано аналізує твори Гоголя й пише, що у Гоголя саме розбуженя творчої думки „шло по колеѣ родного языка… на родномъ языкѣ онъ былъ глубоко художественъ и глубоко правдивъ“, він думав українською мовою і „мысленно переводилъ обороты, слова буквально, примѣняясь къ русской рѣчи“. Але ж навіть перекладаючи, Гоголь „пользовался малорусскимъ языкомъ каждый разъ, когда общерусскій не въ состояніи былъ передать той тонкости мысли, которая передавалась естественно языкомъ малорусскимъ… Малорусскій языкъ преобладаетъ въ тѣхъ случаяхъ, когда мысль требуетъ выраженія настроенія. Какъ только вспыхиваетъ, напр., чувство любви къ тому, что сердцу близко, малорусская рѣчь становится господствующей“ (стр. 208—217).
Сам Гоголь, вважаючи українську мову окремою, иншою од великоруської й „загальноруської“, свою рідну мову для себе величав „языкомъ души“ і з приводу перекладу проф. Максимовичем з української на російську мову писав йому: „Есть пропасть такихъ фразъ, выраженій, оборотовъ, которые намъ, малороссіянамъ, кажется очень будутъ понятны для русскихъ, если мы переведемъ ихъ слово въ слово, но которые иногда уничтожаютъ половину смысла подлинника. Почти всегда сильное лаконическое мѣсто становится непонятнымъ на русскомъ, потому что оно не въ духѣ русскаго языка: и тогда лучше десятью словами опредѣлить всю обширность его, нежели скрыть его. Помни, что твой переводъ для русскихъ, и потому всѣ малорусскіе обороты и конструкціи прочь“. Мимоволі пригадується те, що про мови писали в переданих нами місцях такі авторітети науки, як Гумбольт, Потебня, Зелинський, Житецький і инші. Гоголь незалежно від науки все те вгадав чуттям свого генія.
Більші подробиці з сього приводу про Гоголя й про причини, через які він, не вважаючи на такі погляди, силував себе й писав по російському, читач може знайти в моїй брошюрі: „Н. В. Гоголь и Малорусское общество“, а для нашої теми й сього досить. Се свідоцтво самого Гоголя, дуже компетентного в сій справі експерта і певного свідка.
