Пам'ятка архітектури місцевого значення. Будівля одноповерхова з мезоніном на вісім кімнат, має три коридори, на три входи. Стіни дерев'яні в «паз», поштукатурені, побілені. У вітальні та їдальні поклеєні в середині. Зовні споруда оббита дошкою-шалівкою та пофарбована. Стеля дощана, дранкована, потинькована та побілена. Підлога дерев'яна, фарбована. В коридорі дерев'яні східці на мезонін. Опалюється чотирма грубами. Освітлюється 15 вікнами. Будинок має троє дверей. Коробка, наличники вікон і дверей із чільної сторони, прикрашені прорізним різьбленням. Дах чотирисхилий, покритий залізом. Над вхідними дверима збудований напіввідкритий ганок на чотирьох пиляних фігурних стовпцях, вкритий бляхою. Розміри споруди: довжина — 14,80 м, ширина — 14,30 м, висота — 3,20 м. Площа — 248,64 м².
Мисливський будинок побудований у 1909 р. в урочищі Біле Озеро Переяслав-Хмельницького району Київської обл. за особистим проектом власника Ташанського маєтку князя Олександра Горчакова місцевими майстрами. Мисливська дача в урочищі Біле Озеро — місце для кількаденного перебування господаря з гостями під час полювання. Вона не мала ніяких парадних функцій і не мала якого-небудь значного господарства. В комплексі дачі були побудовані конюшні, псарні, інші господарські споруди, які оживали під час полювання. В приміщенні для челяді жили конюхи, лісники, кухарки, садівники. За радянських часів тут знаходився відділок Білоозерського лісництва. У будинку проживала сім'я лісника. Пам'ятка представляла значний інтерес і дирекція Переяслав-Хмельницького Державного історичного музею в особі директора М. І. Сікорського порушила питання перед лісгоспзагом про передачу будинку Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини з метою експонування на території скансена. Керівництво лісгоспзагу з розумінням віднеслося до цієї проблеми, поселенці були відселені у нові квартири, а пам'ятка передана Музею.
У 1968 р. мисливський будинок перевезли до Переяславського музею народної архітектурі та побуту. В 1968–1969 рр. споруда була реконструйована силами музейних працівників.
На даний час будинок є експозиційною одиницею Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини НІЕЗ «Переяслав». В музеї відтворено ту картину, яка була в урочищі Біле Озеро на початку XX ст.: клумби, фонтан з химерними птахами і квітами, озеро з альтанкою, березову алею з ротондою. В будинку відтворені затишні інтер'єри з мінімумом декоративних прикрас, витримані в так званому «мисливському стилі». В будинку відтворений інтер'єр дачного типу поч. XX ст.: вітальня, столова, дві спальні кімнати, гостьова. У спальні і вітальні для гостей — гарнітур кінця XVIII ст. У вітальні привертають увагу меблі кінця XIX ст. з характерною рельєфною різьбою, рояль XIX ст., велике дзеркало в дерев'яній різьбленій рамі (поч. XIX ст.). В книжковій шафі книги XIX ст., історична література, періодичні видання, багатотомна енциклопедія Блокгауза і Ефрона. Інтер'єр доповнюють портрети Костянтина Олександровича і Дарини Михайлівни Горчакових. Їдальня розташована у світлій кімнаті з виходом на веранду. В центрі стоїть великий розкладний різьблений стіл, застелений ніжно-блакитною скатертиною. Буфети — роботи народних майстрів XIX ст. Перед входом — скульптури середньовічних лицарів роботи голландських майстрів XVIII ст.
Список літератури:
1. Жам О. М. Господарсько-технічне начиння українського селянського двору (за матеріалами Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини НІЕЗ «Переяслав» // Матеріали 2-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції «Український технічний музей: історія, досвід, перспективи». – К., 2003. – С. 71–73.
2. Махінчук М. Г. Переяславський скарб: Документальна повість / Післямова І. Ф. Драча. – К.: Молодь, 1989. – 200 с.
3. Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав». Путівник. 2010. – С. 49.
Завідувач сектором «Музею декоративно-ужиткового мистецтва Київщини»
Л. С. Чередніченко
