Сторінка:Mykola Zerov Antologiya rymskoyi poeziyi. 1920.djvu/53

Цю сторінку схвалено
 


ГОРАЦІЙ, ОДИ І, 32. ДО ЛІРИ (стор. 25).

На Лесбосі вперше озвався спів твій. Горацій дивиться на себе, як на спадкоємця Лебійських поетів Алкея (600 р. перед Хр.) і Сапфо. Вірш витримано в так званій сапфиній строфі, яка складається з трьох дев'ятискладових — сапфиних рядків і одного п'ятискладового — versus Adonius


ГОРАЦІЙ. ОДИ І, 38. ДО ХЛОПЦЯ-ПРИСЛУЖНИКА (стор 26).

Розмір — сапфина строфа.


ГОРАЦІЙ, ОДИ II, 3. ДО ДЕЛЛІЯ (стор. 27).

Вірш цей адресований до Деллія, одного дрібного політичного діяча і публіциста часів Августа. Горацій проповідує йому ясність духа, далекого од трівог і принад буденного життя — aequam mentem, рівновагу філософа. Порівняй украінську травестію Гулака-Артемовського „До Пархома“:

Пархоме! в щасті не брикай…


ГОРАЦІЙ, ОДИ III, 26. ДО ВЕНЕРИ (стор. 29).

Всякий, хто зрікався привичннх занять, посвячував відповідному богові знаряддя своєі роботи. Горацій покидає службу Венері, і складає до ніг народженоі з моря богині непотрібні йому інструменти.


ГОРАЦІЙ, ОДИ IV, 7. ДО ТОРКВАТА (стор. 30).

В темнім житлі, де владика Еней… Мисль поетова така: в темних селищах підземного царства будемо ми всі, без жадних винятків, навіть царі і героі. (Тулл) Гостилій і Аик (Марцій) — легендарні царі Рима.