Дай боже їй жити й повік процвітати І триста коханців водити з собою, І серце їх бідне лукавою тільки В'ялити жагою. Моєї-ж любови вона не діждеться: Кохання Катуллове вмерло, — упало, Як квіт польовий, коли пройде по ньому Залізнеє рало.
