Щоб велемовний учитель виспівував твір твій у школі Й голосом хриплим душив хлопців і чемних дівчат?
Ні! хай про війни гремлять ті поважні та славні писаки, Що до півночі сидять та переводять свічки, —
Ти-ж свої жарти складай та римською сіллю присолюй, Хай в отих жартах життя вдачу пізнає свою.
Правда, розсудять не раз, що на вбогій ти дудочці граєш, — Але-ж при дудочці тій голосу сурем не чуть“.
