Сторінка:Mukhailo Petrenko Zhittja i tvorchist.pdf/69

Зі збірки «СНJПЪ»

69

---

ВЕЧJРНJИ ДЗВJНЪ.

 Якъ всумерки вечjрнjй дзвjнъ
Пjдъ тманній вечjръ сумно дзвонить,
Якъ зъ вjтромъ въ полj плаче вjнъ,
Въ дубровоньцj якъ тяжко стогнеть —
Тодj душа моя болить:
Вjдъ смути пла̀чу по невjрнjй;
А думка все туди летить,
Дѐ впершъ почувъ я дзвjнъ вечjрнjй...
Дѐ вперше такъ я полюбивъ
Поля привjльнj, та дуброви,
Дѐ вперше свjтъ и радjсть вздрjвъ,
Та карj очj й чорнj брови...
Проснеться все въ душj тодj, —
Вечjрнjй дзвjнъ усе розбуде!
Слеза пробъе, и вjдъ нудьги
Душа всj радостj забуде.....
О, тяжкiй, дзвоне, твjй привjтъ
Тому, хто милои не мае:
Душа болить и меркне свjтъ;
А серце пуще занивае.....

---

---

СМУТА.^[1]

 Чого ты, козаче, чого ты, бурлаче —
Якъ вjтеръ осjннjй въ дубровj заплаче,
Головоньку склонишъ, слjзьми обjльешся,
Вjдъ горя, вjдъ смути у поле плетешся?
Хиба жъ ти, козаче, изъ вjтромъ здружився,
Шо вjтеръ заплакав, а ти зажурився?
Хиба тобj нj-з-кjмъ дjлитися горемъ,
Як тjлькj шо зъ вjтромъ, якъ тjлькj шо зъ полемъ?

---

1. У виданні «Южный русскій зборникъ» та пізніших збірках цей вірш має зовсім інше звучання (див. на стор. 104).