Задивлений у небо України
17
«Брови» («Ой біда мені, біда...»), «Туди мої очі, туди моя думка...».
За тяжінням до того чи іншого художнього напряму зміст «Снопа» можна б умовно поділити на два розгалуження — романтичне та сатирично-(гумористично)-натуралістичне — що, зрештою, подає аргументи тому, що так звана «харківська школа» не була «школою» самих лиш романтиків. Натуралістичний фланг представляли С. Писаревський, П. Писаревський та П. Кореницький, інші автори «Снопа» належали до табору романтизму, а найяскравіше цю належність задемонстровував, безперечно, вірш М. Петренка «Недоля» («Дивлюся на небо...»).
На появу «Снопа» захоплено відгукнувся критик «Маяка», уродженець України М. Тихорський. Найвищу оцінку дав він поезії Петренка, зокрема його віршеві «Дивлюся на небо...». Рецензент звертався до читачів: «Думки поёт не Петренко, а поэзия, а что я вас не обманываю, извольте посмотреть...» (далі було цитовано зазначений вірш, див. [2], С. 11).
Тим часом у О. Корсуна було накопичено літературні матеріали для ще одного, наступного випуску «Снопа». У петербурзькому журналі «Маяк» містилася оповістка, що буде видано другий том альманаху. «В этом томе будут помещены „Щира любов“ и „Божі діти“ Основьяненка, произведения Гребенки, Боровиковского, Галки (псевдонім М. Костомарова. — М. Б.), Петренко, самого автора и других писателей; уже по одному исчислению статей можно судить, что этот том литературным достоинством далеко превзойдет первый» ([4], С. 118). Одначе, до цієї справи Корсун несподівано охолов, хоч і затримав у себе окремі із роздобутих творів. Скандально відомою є історія із надісланим Корсуну початком Шевченкової поеми «Мар’яна-черниця», який у цілості вдалося надрукувати аж у 1914 р. Також і П. Кореницький у листах, про які була мова, випрохує у Корсуна повернути йому прозові твори (досі не віднайдені).
