часу (років 1861—1863)[1] і дуже інтересного настрою серед одної часті української громади» («Літературно-науковий вісник», 1901, кн. 4, с, 43).
Подається за списком В. Антоновича.
Вперше надруковано І. Франком у журн. «Літературно-науковий вісник», 1901, кн. 4, с. 43—44, за списком В. Антоновича, виконаним по пам'яті. У восьмому та дванадцятому рядках з огляду на цензуру були зроблені купюри (рядки «В крові панів мочені», «На панів та на царя» подані як «В крові… мочені», «На… та на…»).
Включено до вид.: Свидницький А. Твори, 1958, с. 476.
Автограф невідомий.
Збереглося кілька списків: коротших — В. Антоновича (ІЛ, ф. 3, од зб. 1619, арк. 597). В. Гнилосирова (ЦНБ, од. зб. 354, с. 734), Панаса Мирного (ІЛ, ф. 5, № 216, арк. 9 зв.) та повніших — В. Пилипенка (ЦДІА УРСР у Києві, ф. 442, 1863 р., оп. 1, сир. 20, арк. 83), В. Синьогуба (ЦДІА УРСР у Києві, ф. 442, 1863 р., оп. 813, спр. 541, арк. 192 зв.), Д. Багалія (Ювілейний збірник на пошану акад. Дмитра Івановича Багалія з нагоди 70-ї річниці життя та 50-х роковин наукової діяльності. К., 1927, с. 35—36), виявлених і вивчених М. Є. Сиваченком (див.: Сиваченко М. Є. Анатолій Свидницький і зародження соціального роману в українській літературі, с. 50—65).
Вірш, написаний Свидницьким для товаришів-студентів, став революційною піснею ще на початку 60-х років XIX ст. і в подальшому варіювався в окремих деталях, доповнювався, тобто відходив від первісного авторського тексту. В поширених списках було додано куплет про гайдамацьких ватажків Гонту і Залізняка та строфу, в якій висміювався цар:
Ми в Умані бували
І про Умань чували,
Про Гонту, Залізняка,
Про Галайду і Харка.
Цар все п'є та гуляє,
Їздить зайців стріляє,
Дере з вдови-сироти
Для німців на чоботи (список В. Синьогуба).
Подається за списком Антоновича, текст якого (з деякими видозмінами) в основному повторено в усіх списках.
Вперше надруковано в газ. «Черниговские губернские ведомости». 1860, 28 січня, № 4, повністю — у журн. «Україна», 1924, кн. 4, с. 94—95.
Включено до вид.: Свидницький А. Твори, 1958, с. 476—478.
- ↑ До цього часу належать вірші А. Свидницького «Посеред неба красна зірка ходе…», «Є у вас щастя — хороша врода…», «Ой не сумуй, зозулечко, доки гай зелений…», «Коли хочеш, продавайся…», «Панянки», «Паничі», відомі із записів, які, очевидно, зроблені Панасом Мирним у Миргороді в 1861—1862 рр. (див.: ІЛ, ф. 5, № 1384). На приналежність Свидницькому вказують скорочене його прізвище, псевдонім «Патриченко» внизу під кожним із віршів. Частина з них є стилізацією народно-пісенних мотивів; вірші загалом поверхові і, очевидно, не призначались до друку. Вони були вперше опубліковані у «Науковому збірнику за рік 1926: Записки історичної секції ВУАН», т. XXI. К., 1926, с. 164—167,
