В полі доля стояла,
Брівоньками моргала:
«З гаю, хлопці, до мене —
Добрий розум у мене.
Добрий розум в голові,
Гострі ножі у траві;
Гострі ножі точені,
В крові панів мочені…
Ой мочені, купані
У городі Умані,
Виточені, аж горять,
На панів та на царя.
Беріть, хлопці, у руки —
Дайте муки за муки!»
ГОРЛИЦЯ
Ой у лісі, у дубині,
На краю, на краю,
Жила собі горлиця,
Як в раю, як в раю.
Попід лісом пшениченька,
Лобода, лобода,
А у лісі криниченька
І вода, і вода.
Гніздо мала тепленькеє,
Наче піч, наче піч;
Воркотала горлиця
День і ніч, день і ніч.
Клюне собі зернятко
І летить, і летить
До погожої криниці,
й воркотить, воркотить.
А вернеться на гніздечко
До дітей, до дітей,
Та й воркує, бо далеко
Від людей, від людей.
