уперве показував йому сей папірець. Певно сей ріг був тодї закритий його грубими пальцями, що держали сей вузкий папір. Він і сам не знав докладно, як воно було, ся незначна обставина якось затерла ся в його памяти і докладно про се він уже не міг би був сказати.
Тимчасом Марко взяв папір до рук і приглянув ся йому уважно.
— Ах, так! Слїди зубів видно. На жаль, сей папір дасть нам мало вказівок, бо такі лїтоґрафовані взірцї калїґрафії продають по всїх склепах; вони неособисті. Та гов! тут у низу видно щось мов інїціяли, посплїтані букви, але не зовсїм читкі.
О. Филип нахилив ся без поспіху.
— Думаєте, що се інїціяли? Менї здаєть ся, що се пляма від чорнила, на пів замазана слиною та слїдом зуба тут обік.
— Пляма від чорнила? Нї! Се справдї інїціяли, та на жаль замазані й нечиткі.
Потім побачив, що ріжок був віддертий.
— А тут на горі бракує ріжка. Певно також зубами віддертий. Чи ви не знайшли того шматочка?
О. Филип відповів, що не шукав за ним. Він знов розвернув число ґазети й обдивив його докладно, а Міньо тимчасом шукав по помостї. Не знайдено нїчого. Зрештою не привязувано до сього нїякої ваги. Марко згоджував ся з духовними на те, що вбійця зразу пробував заглушити крики хлопця втискаючи йому клубок паперу в рот, а потім переляканий задусив його. Дивною й незвичайною появою був калїґрафічний взірець, зімнятий разом з числом ґазети. Число ґазети „Малий Бомонтець“, се було зовсїм зрозуміле, се всякий міг мати в кишенї. Але сей взірець, відки він узяв ся, як він знайшов ся тут, зімнятий і здушений у клубок, немов злїплений до купи з аркушем ґазети? Всякі припущеня були тут можливі, і се вже було завданє суду при помочи слїдства винайти правду.
Марко почув у страшній пітьмі тої драми подув нещастя над собою, немов якась ніч повна страховищ нараз почала насувати ся.
— Демон вилазить із своєї темної ями, проворкотїв він мимовільно.
Тимчасом купа людий перед вікном іще побільшила ся; між иньшими прибігли також обі панї Мільом, властительки близького
