вправи. Коли побачила страховище, розсипалась і вона окриками переполоху.
— Господоньку сьвятий, змилуй ся над нами! Сеж убійство, душогубство! Ай Господоньку милосерний!
Та коли Міньо кинув ся крізь вікно влїзти до покою, вона зупинила його.
— Нї, нї, не лїзьте! Треба вперед оглянутись, покликати людий.
Коли панна Рузер оглянулась за підмогою, побачила о. Филипа і брата Фульґенция, що надходячи з площі Капуцинів, де Жанвієва й обі дами бачили їх у переходї, власне виходили з вузкої вулички. Вона підняла руки до неба, немов сам Бог отсе з'явив ся їй.
— О, шановний панотче, шановний брате, ходїть швидко, швидко, тут лихо скоїлось!
Оба духовні надбігли і аж дрогнули побачивши страховину. Енерґічний і розумний отець Филип стояв нїмо, а вразливий брат розсипав ся пристрасними окриками.
— Ах, бідна дитина! Що за огидний злочин! Така тиха, добра дитина, найлїпший з усїх наших учеників, і такий побожний, такий горячий у релїґії. Але годї-ж нам стояти тут на дворі, мусимо поглянути, як се там стало ся.
Панна Рузер не сьміла вже тепер зупиняти їх, і брат улїз до кімнати вікном; за ним улїз також отець Филип, який побачивши обік трупа клубок паперу підняв його зараз. Учителька лишила ся на дворі, більше з обережности, нїж зо страху, і хвилю задержала ще й Міньота. Що могли собі позволити слуги божі, се було може недозволене для простих учителїв. І ось поки брат з новими окриками сильного зворушеня нахилив ся над непорушним тїлом, не доторкаючись його, розвинув о. Филип, усе ще не кажучи анї слова, зімнятий у клубок папір і, бачилось, уважно придивляв ся йому. При тім він обернув ся до вікна плечима, так що видно було рухи його ліктів, але не видно паперу, а тілько чути було його шелест. Се тревало пару секунд. Тимчасом Міньо вскочив також до кімнати і побачив, що клубок складав ся з ґазети, а разом з нею був зімнятий ще вузкий поясок білого паперу.
— А се що?
Єзуіт глянув на вчителя і мовив спокійно своїм низьким, повільним голосом:
