деннім домику при вулицї Крутій, найнужденнїйшій вулицї в цїлім Майбуа. Батько, Данїєль Лєман, десятьма роками старший від своєї сестри Рашелї, з фаху механїк, оженив ся був з любови з католичкою, сиротою Марією Прініє, що була вихована монахинями а потім стала кравчинею. Молодята любили ся дуже сердечно, а коли народив ся малий Зефірин, його не хрестили і виховували без нїякої релїґії, бо батько й мати з делїкатности не хотїли присвоювати його жадне свойому Богу. Але по шістьох лїтах Данїєля постигла страшна смерть: колесо машини вхопило його й потрощило перед очима жінки, що як раз принесла була йому полуденок. Пригноблена сим страшним ударом, віпхнена назад у погляди своїх дитячих лїт Марія бачила в свойому нещастю кару божу за те, що вийшла замуж за Жида, дала хлопчика охрестити і віддала його в школу Бонїфратрам. Та в тім часї показало ся і виступало у хлопця чим раз більше дїдичне калїцтво: він згорбатїв; і мати, що надармо борола ся зі своїм серцем, яке не покидало ся споминів про коханого мужа, бачила в тім нову, невмолиму кару божу за свій гріх. Журба, ненастанна таємна боротьба в її душі, надсильна праця звалили її нарештї з ніг і вона вмерла, коли Зефіринови було 11 лїт і він приготовував ся до першого причастя. Тодї Сімон, хоч сам бідний, узяв хлопця до себе, щоб він не був тягаром родичів його жінки, і в своїй добротї та толєранциї вдоволяв ся тим, що давав йому удержанє, позволяючи йому приступати до причастя і ходити далї до школи Бонїфратрів.
Кімнатка, в якій жив Зефірин, перед тим комірка, що була приладжена для нього бідненько, але чисто, мала лиш одно вікно, мало що висше як мостова сумежної вулицї; воно виходило на найвідлюднїйший кут площі за школою. І коли того рана Міньо, молодший учитель, що жив на першім поверсї, коло семої години сходив у низ, побачив, що вікно було відчинене на розстїж. Міньо, селянський син, вступив до вчительської семінарії в Бомонтї так само, як був би вступив до духовної семінарії, по просту лиш на те, щоб уникнути важкої селянської працї. Він був білявий, з коротко обстриженим волосєм і з широким, вісповатим лицем, що надавало йому прикрий вираз; та в сути був се незлий чоловік, навіть добродушний, лиш усе дбалий про те, щоб не зашкодити своїй карієрі. Хоч мав 25 лїт, він не квапив ся женити ся, але зволїкав із сею як і зі всякою иньшою справою, готов ухопити всяку нагоду, яку наверне йому доля. Пристрасний риболов, він уживав тих перших
