|
|
Чому не вільно нам по днях розлуки,
По днях предовгої, тяжкої ту́ги,
Стрінутись щиро, як правдиві други,
І не лякаючись людий, наруги,
Обнятись дружно і стиснути руки —
Чому не вільно нам по днях розлуки?
Чому не вільно нам, як день сконає
І сїрий смерк на сонну землю впаде,
У двійку йти на запашні левади
І рвати цьвіти тихої розради
Там, під минувшини дрімучим га́єм —
Чому не вільно нам, як день сконає?
Чому не вільно нам в гірській хатинї
При теплій ватрі сидїти з собою
І говорити наче брат з сестрою,
В любови серць і в душ сьвятім спокою,
І жити так, немов в якій сьвятинї —
Чому не вільно нам в гірській хатинї?
Чому не вільно нам, чому не вільно
Тото житє по правдї пережити?
І з чари повної солодке щастє пити,
А не себе і сьвіт цїлий дурити
Так добровільно і так божевільно? —
Чому не вільно нам, чому не вільно?!
|
ІЗ ДНЕВНИКА.
I. Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє.Я змерз. І випало з холодних пальцїв |
