879
Книга пророка Ісаї 32, 33
а язик недорі́куватих поспішить говорити вира́зно.
5 Не будуть вже кликати достойним глупця́, а на обма́нця не скажуть шляхе́тний,
6 бо глупо́ту говорить безумний, а серце його беззаконня вчиняє, щоб робити лукавство, та щоб говорити до Господа слово облу́дне, щоб душу голодного ви́порожнити й напо́ю позбавити спра́глого!
7 А лукавий — лихі його чини: він лихе замишляє, щоб ни́щити скро́мних словами брехли́вими, як убогий говорить про право,
8 а шляхе́тний міркує шляхе́тне, і стоїть при шляхе́тному.
9 Устаньте, безжу́рні жінки́, почуйте мій голос, дочки безтурботні, послухайте сло́ва мого!
10 Днів багато на рік ви, безтурботні, тремті́тимете, бо збір винограду скінчи́вся, а згрома́дження пло́ду не при́йде!
11 Тремтіть, ви безжу́рні, дрижіть, безтурбо́тні, роздягніться, себе обнажі́ть, опережі́ться по сте́гнах!
12 За прина́дні поля́ будуть битися в груди, за виноградник урожайний.
13 На землі́ цій наро́ду мого зійде те́рен й будя́ччя, по всіх домах радости спалени́на, на місті веселому.
14 Бо па́лац опу́щений буде, міський го́мін замо́вкне, О́фел[1] та ба́шта навік стануть я́мами, радістю диких ослів, пасови́ськом чері́д,
15 аж Дух з височини́ проллє́ться на нас, а пустиня в садо́к обе́рнеться, а садок порахо́ваний буде за ліс!
16 Тоді пробува́тиме право в пустині, на ниві ж родючій сидітиме правда.
17 І буде роботою істини — мир, а працею правди — спокійність й безпе́ка навіки.
18 І осяде наро́д мій у мешка́нні спокі́йнім, і в безпечних місця́х, і в спокійних місцях відпочи́нку.
19 І буде па́дати град на пова́лений ліс, і зни́зиться місто в долину.
20 Блаженні ви, сівачі понад всякими во́дами, що відпуска́єте ногу воло́ві й ослові на волю!
33 Горе тобі, що пусто́шиш, хоч сам не спусто́шений, тобі, що грабу́єш, хоч тебе й не грабо́вано! Коли ти пусто́шити скінчи́ш, — опусто́шений будеш, коли грабува́ти скінчи́ш, тебе пограбу́ють.
- ↑ Офел — це укріплені взгір'я полуднево-східнього Сіону.
