799
Книга приповістей Соломонових 16, 17
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
33 За пазуху[1] жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
17 Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
3 Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
6 Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
7 Не присто́йна безумному мова поважна,
- ↑ В ориґіналі bahek — в лоно, до лоня.