797
Книга приповістей Соломонових 15
3 Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих.
4 Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі.
5 Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший.
6 Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад.
7 Уста мудрих знання́ розсівають, а серце[1] безглу́здих не так.
8 Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба.
9 Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.
10 Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає.
11 Шео́л й Аваддо́н перед Господом, — тим більше серця́[1] синів лю́дських!
12 Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де.
13 Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений.
14 Серце[1] розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть.
15 Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно.
16 Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му.
17 Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му.
18 Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот.
19 Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́.
20 Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́.
21 Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить.
22 Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться.
23 Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре!
24 Путь життя для премудрого — уго́ру, щоб відда́люватись від шео́лу внизу́.
25 Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови.
26 Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́.
