762
Книга псалмів 118
але́ я Зако́ну Твого́ не забув.
110 Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.
111 Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.
112 Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.
113 Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.
114 Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.
115 Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога!
116 За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому!
117 Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви!
118 Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда.
119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої.
120 Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів!
121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам.
122 Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли.
123 Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї.
124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в!
125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати!
126 Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили.
127 Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота.
128 Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу!
129 Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх.
130 Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить.
131 Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей.
132 Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє.
133 Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові.
134 Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх!
