751
Книга псалмів 106-108
39 Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.
40 Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,
41 а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.
42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.
43 Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!
1 Пісня. Псалом Давидів.
2 Моє серце зміцни́лося, Боже, — я буду співати та сла́вити ра́зом з своєю хвало́ю!
3 Збудися ж ти, а́рфо та ци́тро, — я буду будити досві́тню зорю́!
4 Я буду Тебе вихваля́ти, о Господи, серед наро́дів, і буду співати Тобі між племе́нами,
5 бо більше від неба Твоє милосердя, а правда Твоя — аж до хмар!
6 Піднеси́ся ж, о Боже, над небо, а слава Твоя — над усією землею!
7 Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю прави́цею допоможи́ й обізви́ся до нас!
8 У святині Своїй Бог промовив: „Нехай Я звеселю́ся, — розділю́ Я Сихе́м, і долину Сукко́тську помі́ряю.
9 Належить Мені Ґілеа́д, і Мені Манасі́я, а Єфре́м — охорона Моєї голови, Юда — бе́рло Моє.
10 Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, над Филисте́єю буду погу́кувати!“
11 Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто до Едо́му мене приведе́?
12 Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого ві́йська не ви́йдеш вже, Боже?
13 Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та!
14 Ми мужність пока́жемо в Бозі, — і Він пото́пче проти́вників наших!
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів. Боже слави моєї, не будь мовчазли́вий,
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 І вони оточили мене словами[1] нена́висти, і без причини на мене воюють,
- ↑ „Слово“, davar, у єврейській мові часто визначае й „діло“, „справа“.