743
Книга псалмів 101, 102
26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
1 Давидів. Благослови́, душе́ моя, Господа, і все нутро моє — святе Йме́ння Його́!
2 Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі доброді́йства Його́!
3 Всі провини Твої Він прощає, всі неду́ги твої вздоровля́є.
4 Від могили життя твоє Він визволя́є, Він милістю та милосердям тебе корону́є.
5 Він бажа́ння твоє насича́є добром, — відно́виться, мов той орел, твоя ю́ність!
6 Господь чинить правду та суд для всіх переслі́дуваних.
7 Він дороги Свої об'явив був Мойсе́єві, діла́ Свої — ді́тям Ізра́їлевим.
8 Щедрий і милосердний Господь, довготерпели́вий і многомилости́вий.
9 Не за́вжди на нас ворогує, і не навіки захо́вує гнів.
10 Не за нашими про́гріхами Він пово́диться з нами, і відплачує нам не за прови́нами нашими.
11 Бо як ви́соко небо стоїть над землею, — велика така Його милість до тих, хто боїться Його́,
12 як далекий від за́ходу схід, так Він віддали́в від нас наші провини!
13 Як жалує ба́тько дітей, так Господь пожалі́вся над тими, хто боїться Його,
14 бо знає Він ство́рення наше, пам'ятає, що ми — по́рох:
15 чоловік — як трава дні його, немов цвіт польови́й — так цвіте він,
16 та вітер пере́йде над ним — і немає його, і вже місце його не пізна́є його.
17 А милість Господня від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і правда Його — над синами синів,
18 що Його заповіта доде́ржують, і що пам'ята́ють нака́зи Його, щоб виконувати їх!
19 Господь міцно поставив на Небі престо́ла Свого́, а Ца́рство Його над усім володі́є.
20 Благослові́ть Господа, Його Анголи́, ве́летні сильні, що вико́нуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його!
