626
Книга Йова 6, 7
13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
7 Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!
2 Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
3 так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.
4 Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“ І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.
5 Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.
6 А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.
7 Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.
