623
Книга Йова 3, 4
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
4 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
6 Хіба не була́ богобійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
12 І закрада́ється слово до мене,
