277
Книга Ісуса Навина 2, 3
з домом батька мого, і дасте мені правдивого знака.
13 І зоставите при житті ба́тька мото, і матір мою, і братів моїх, і сесте́р моїх, і все, що їхнє, і врятуєте наше життя від смерти“.
14 І сказали їй ті люди: „Душа наша за вас нехай віддана буде на смерть, якщо ви не відкриєте цієї нашої справи. І буде, коли Господь передава́тиме нам оцей край, то ми вчинимо тобі милість та правду“.
15 І вона спустила їх шну́ром через вікно, бо дім її був у стіні́ місько́го му́ру, і в мурі вона жила́.
16 І сказала вона їм: „Ідіть на го́ру, щоб не спіткала вас погоня. І ховайтеся там три дні, аж поки не ве́рнеться пого́ня, а пото́му пі́дете своєю дорогою“.
17 І сказали до неї ті люди: „Ми будемо чисті від цієї прися́ги тобі, що ти заприсягла́ нас, якщо ти не вчиниш так.
18 Оце, як ми будемо вхо́дити до краю, то ти прив'яжеш шнурка́ з цієї нитки че́рвені в вікні, що ти ним нас спустила. А батька свого, і матір свою, і братів своїх, і ввесь дім свого батька збереш до себе до до́му.
19 І буде, — усі, хто вийде а дверей твого дому назо́вні, кров його на голові його, а ми чисті. А всі, хто буде в домі з тобою, кров його на голові нашій, якщо наша рука буде на ньому.
20 А коли ти відкриєш цю нашу справу, то ми будемо чисті від прися́ги тобі, якою ти заприсягла нас“.
21 А вона сказала: „Як ви сказали, нехай буде воно так“. І відпустила їх, а вони пішли. І вона прив'язала в вікні червоного су́каного шнурка́.
22 І вони пішли, і вийшли на го́ру, та й сиділи там три дні, аж поки вернулася пого́ня. І шукала погоня по всій дорозі, та не знайшла їх.
23 І повернулися ті два му́жі, і зійшли з гори, і перейшли Йорда́н, і прийшли до Ісуса, сина Нави́нового, та й розповіли́ йому все, що їх спітка́ло.
24 І сказали вони до Ісуса: „Справді Госпо́дь дав у нашу руку всю цю землю, а всі ме́шканці цього кра́ю омліли зо стра́ху перед нами“.
3 І встав Ісус рано вранці, і вони рушили з Ситтіму, та й прйшли аж до Йорда́ну він та всі Ізраїлеві сини́. І переночува́ли вони там перше, ніж перейшли.
2 І сталося по трьох днях, і перейшли́ урядники між табо́ром,
3 і наказали наро́дові, говорячи: „Коли ви побачите ковче́га заповіту Господа, Бога вашого, та священиків-Левитів, що несуть його, то ви рушите з вашого місця, і пі́дете за ним.
4 Тільки ві́ддаль між вами та між ним буде мірою коло двох тисяч ліктів. Не наближа́йтеся до нього, щоб ви знали ту доро́гу, якою пі́дете, бо ви не ходили цією дорогою ані вчора, ані позавчора“.[1]
5 І сказав Ісус до наро́ду: „Освятіться, бо Господь узавтра чинитиме чу́да поміж вами“.
6 І сказав Ісус до священиків, говорячи: „Понесіть ковчега заповіту, і перейдіть Йордан перед народом“. І поне́сли вони ковчега заповіту, і пішли перед народом.
7 І сказав Господь до Ісуса: „Цього дня розпічну́ Я звели́чувати тебе на оча́х усього Ізраїля,
- ↑ Цебто, — перед тим, пор. 5 М. 4. 42.
