1481
Послання до євреїв 13
6 Тому́ то ми сміливо говоримо: „Господь — мені Помічни́к, і я не злякаюсь ніко́го: що зробить люди́на мені?“
7 Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру.
8 Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Са́мий!
9 Не захоплюйтеся всілякими та чужими науками. Бо річ добра зміцняти серця благода́ттю, а не стра́вами, що ко́ристи від них не оде́ржали ті, хто за ними ходив.[1]
10 Маємо же́ртівника, що від нього годуватися права не мають ті, хто скинії служить, —
11 бо котри́х звірят кров первосвященик уносить до святині за гріхи, тих м'ясо па́литься поза табо́ром, —
12 тому́ то Ісус, щоб кров'ю Своєю людей освятити, постраждав поза брамою.
13 Тож виходьмо до Нього поза та́бір, і наругу Його понесімо,
14 бо постійного міста не маємо тут, а шукаємо майбутнього!
15 Отож, за́вжди приносьмо Богові жертву хвали́, цебто плід уст, що Ім'я́ Його славлять.
16 Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові.
17 Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, — вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи, — бо це для вас не кори́сне.
18 Моліться за нас, бо наді́ємося, що ми маємо добре сумління, бо хочемо добре в усьому пово́дитись.
19 А надто прошу́ це робити, щоб шви́дше до вас мене ве́рнено.
20 Бог же миру, що з мертвих підняв великого Па́стиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса,
21 нехай вас удоскона́лить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амі́нь.
22 Благаю ж вас, браття, прийміть слово поті́хи, бо коротко я написав вам.
23 Знайте, що наш брат Тимофі́й вже ви́пущений, і я з ним; коли незаба́ром він при́йде, я вас побачу.
24 Вітайте всіх ваших наставників та всіх святих. Вітають вас ті, хто в Італії.
25 Благодать зо всіма́ вами! Амі́нь.
- ↑ Ходити — тут: жити, чинити.
